Факт продовження непублічних переговорів між Україною і Росією, незважаючи на війну, отримав нові підтвердження. За повідомленнями західних ЗМІ, Київ і Москва обговорюють можливість Угоди про відновлення транзиту російського аміаку на експорт через Україну, яка може включати обмін військовополоненими.
При цьому спікери української влади заявляють про неприпустимість переговорів з РФ на тему завершення війни до виведення російських військ на кордони 1991 року і будь-які у зв’язку з цим компроміси.
Військовополонені, аміак і Запорізька АЕС
Ми писали, що відповіддю на нову серію потужних ударів Росії по українській енергетиці стали жорсткі заяви спікерів офісу президента. Так, радник голови ОП Михайло Подоляк дав зрозуміти, що українське керівництво не піде на переговори з Росією, якщо на них планується обговорювати територіальні поступки з боку Києва.
“Всім шанувальникам realpolitik і кривавих угод з дияволом: позбавляйтеся від ілюзій. Ця війна не може закінчитися компромісом за рахунок територій України і життів українців”, – написав Подоляк у своєму мікроблозі в Twitter.
Раніше на цю ж тему висловився Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов.
“Диктуємо по складах. Ні ваші ракети. Ваші “Шахеды”. Ні ваші обстріли пологових будинків ні на міліметр, ні на крок не наблизять ваше бажання про переговори… з країною-терористом переговори – тільки через приціл сил оборони”, – написав у своєму мікроблозі в Twitter секретар РНБО після нової масованої ракетної атаки РФ.
Все здавалося б ясно, двоякого тлумачення бути не може. Проте одночасно з появою обох заяв в західній пресі пішли публікації про нові раундах переговорів між воюючими сторонами.
Так, згідно з повідомленням агентства Reuters, в Об’єднаних Арабських Еміратах 17 листопада пройшли прямі переговори України і Росії (тобто без участі посередників на кшталт ООН), предметом яких була можливість обміну військовополоненими, який може бути пов’язаний з відновленням транзиту російського аміаку на експорт через Україну. Чим закінчилися переговори, Reuters не вдалося дізнатися.
Посол України в Туреччині Василь Боднар фактично підтвердив цю інформацію, повідомивши агентству, що “звільнення наших військовополонених – частина переговорів про відкриття російського експорту аміаку, додавши, що Київ “шукає будь – яку можливість зробити це (звільнити своїх військовополонених-Ред.)”.
Також варто нагадати, що раніше Зеленський допустив відновлення транзиту російського аміаку на експорт через Україну, але за умови обміну полоненими за принципом “всіх на всіх”.
До слова, в останні дні обміни військовополоненими дійсно інтенсифікувалися.
Крім того, очевидно, що поновилися переговори про вирішення ситуації навколо Запорізької АЕС. Тема помітно активізувалася після обстрілів, в яких воюючі сторони звинувачують один одного.
23 листопада директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі провів переговори з главою “Росатому” Олексієм Лихачовим в Стамбулі.
Як повідомляє МАГАТЕ у своєму мікроблозі в Twitter, ці консультації пов’язані з “операційними аспектами забезпечення безпеки на Запорізькій АЕС і терміновим створенням… “захисної зони” навколо станції”. Гроссі також стверджує, що одночасно ці теми обговорюються і з українською стороною. За його словами, в них “є прогрес”.
Україна вимагає “демілітаризації” ЗАЕС (тобто виведення російських військ з її території і взагалі з міста Енергодар) і передачі об’єкта під повне управління держкомпанії “Енергоатом” (Зараз на станції призначене Росією і “Росатомом” “керівництво”).
При цьому в російських телеграм-каналах активно курсує версія, що нібито РФ може погодитися на варіант виведення військ з Енергодара.
Однак, з офіційно озвученої позиції “Росатома” цього не випливає.
Лихачов заявив, що РФ пропонує такий план щодо АЕС: припинення обстрілів, відмова України від “засилання диверсійних груп в район електростанції”, виведення Росією важких і наступальних озброєнь з території АЕС, Російська Охорона електростанції буде тільки з легким озброєнням.
Тобто за цим планом ні виведення російських військ з Енергодара, ні навіть виведення їх з території Запорізької АЕС не передбачено.
Посередницьку роль в питанні ЗАЕС взяв на себе президент Франції Еммануель Макрон, проте йому теж нічим поки хвалитися.
До слова, посередником між Києвом і Москвою хоче бути ще Італія.
Ми повідомляли, що міністр закордонних справ країни Антоніо Таяні заявив Коррьере делла Сера, що хоче домогтися умов для повернення України за стіл переговорів з Росією.
“Наша мета-дозволити Україні сісти за стіл миру. Найближчими днями я обговорю ситуацію з Генеральним секретарем НАТО Столтенбергом”, – заявив пресі головний італійський дипломат.
Твіт радника Подоляка, написаний після цієї новини, можна цілком вважати реакцією на неї.
Вперед, в XVIII століття
Чи можна у зв’язку з цим знову говорити про появу якогось тиску з боку Заходу на українське керівництво з метою таки повернути Київ за стіл переговорів? Такі чутки ходять по дипкорпусу.
Співрозмовник, близький до керівництва парламентської фракції” Слуги народу”, запевняє, що про тиск говорити не можна.
“Цього не можна сказати НІ ПРО США, ні про Європу. Хоча є країни на кшталт Туреччини та Італії, які дійсно виявляють посередницьке бажання”, – говорить джерело.
Проте важливо було послати новий сигнал партнерам (і ворогам) про незмінність позиції Києва, що і зробив Михайло Подоляк. При цьому, як натякає джерело, Заява Подоляка направлена і на внутрішню аудиторію.
Складається враження, що українська влада намагається убезпечити себе на випадок можливої “зради” щодо будь-яких контактів з Росією, уникаючи навіть самого слова “переговори”. Як заявив прес-секретар президента Зеленського Сергій Нікіфоров “країні”, в ОАЕ між представниками України і Росії були не переговори, а”рутинні контакти людей, які займаються обміном полонених”.
Як зазначає політолог Вадим Карасьов, переговори “профільного характеру” стали особливістю цієї війни.
“Ці процеси йдуть паралельно військовим діям. Тут воюємо, а тут обговорюємо поставки зерна, аміаку, а в “зв’язці” з ними (чи ні) обмін військовополоненими. Воюючим сторонам доводиться діяти на декількох рівнях. Ми спостерігаємо маневри не тільки військові, але і в дипломатії, міжнародній економіці. Це сильно нагадує якусь війну XVIII століття, не ХХ, коли війни стали тотальними і абсолютними. Зараз ми бачимо, що і самі сторони конфлікту, і їхні партнери намагаються вийти з ситуації так, щоб поліпшити свої геополітичні позиції, вибити найкраще місце в майбутній світовій архітектурі.
Разом з тим без прояснення ситуації на полі бою війна, судячи з усього, не закінчиться. Поки сторони (або хоча б одна з них) не переконаються в неможливості домогтися своїх цілей військовим шляхом, повернення до переговорів на головні теми війни не буде.
