А що, якщо Росія і Китай дійсно уклали секретний оборонний договір? Таке питання ставить американське видання при Інституті відповідального управління державою ім. Квінсі.
Мається на увазі, що сенс угоди, нібито підписаної Путіним і Сі Цзіньпіном на початку лютого-2022 за аналогією зі статтею 5 НАТО, – у тому, що “Росія і Китай зобов’язуються прийти на допомогу одне одному у військовому плані, але тільки в разі іноземного вторгнення”.
На можливість існування такого договору нещодавно вказували Белферівський центр у Гарварді (у листопаді) і The Washington Post (у грудні). А застереження наприкінці фрази навіть нібито пояснює окупацію Росією чотирьох нових регіонів – одразу після зустрічі Путіна і Сі в Самарканді.
Звісно, жодних доказів реальності такого договору немає, все – на рівні пліток. Але є низка “але”, підкреслює Responsible Statecraft:
На користь “гарантій безпеки для сусідів” висловлювалися вже 2022 року самі китайці (на рівні експертів). Беручи за основу партнерство Пекіна з Ісламабадом і “заяву Мао Цзедуна про те, що КНР може втрутитися, якщо Індія нападе на Пакистан”.
У ситуації з Україною Китай жодного разу ні в чому не звинуватив Росію. Навпаки, Пекін заявляв (зокрема на рівні Сі – Байден), що в основі українського конфлікту лежать гегемонізм США та справедливі занепокоєння РФ питаннями безпеки.
Москва і Пекін неодноразово підкреслювали особливий статус своїх відносин: від “дружба між двома державами не має кордонів” і “у співпраці немає заборонених зон” до сьогоднішньої заяви Пєскова про “постійне спілкування” Кремля і Чжуннаньхая і повідомлення “Ведомостей” про підготовку переговорів Путіна і Сі “напередодні Нового року”.
Торішні спільні навчання ЗС Росії і НВАК уперше були проведені під загальним командуванням і в рамках єдиної системи управління, з безпрецедентними рівнями доступу.
У жовтні-2022 глава МЗС КНР Ван І запевнив російського колегу Сергія Лаврова в тому, що “Китай буде твердо підтримувати російську сторону під керівництвом президента Путіна в об’єднанні російського народу для подолання труднощів і перешкод, реалізації стратегічної мети розвитку і подальшого зміцнення статусу Росії як великої держави”.
Стаття 9 Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Росією і КНР свідчить: “У разі виникнення ситуації, яка, на думку однієї з Договірних Сторін, може створити загрозу миру, порушити мир або порушити інтереси її безпеки, а також у разі виникнення загрози агресії проти однієї з Договірних Сторін Договірні Сторони негайно вступають в контакт одна з одною і проводять консультації з метою усунення загрози, що виникла”.
Нарешті, навіть якщо жодного секретного оборонного договору між Москвою і Пекіном не підписано, “Китай може бути вмотивований прийти на допомогу Росії в разі чужого вторгнення просто з міркувань власної безпеки – щоб не залишитися наодинці проти США і НАТО”, резюмує Responsible Statecraft.
