Ми вже писали, що дедалі більше політиків у США стурбовані зростанням проросійських настроїв, але тепер поговоримо про це детальніше.
Протягом XX століття лідерство США відігравало вирішальну роль у протидії авторитарним диктаторам і ревізіоністам, які прагнули підірвати мир у всьому світі та задушити на корені дотримання прав людини.
Як демократи, так і республіканці розуміли, що Штати навряд чи можуть дозволити собі займати пасивну позицію на світовій сцені, оскільки проблеми в Європі та Азії неодмінно доберуться і до їх берегів. Було прийнято принцип: якщо демократії загрожують за кордоном, Америка приходить їй на допомогу.
Однак цей ідеал потрапив під вогонь, коли Росія розпочала військову операцію в Україні. На правому боці політичного спектра почали міцнішати тенденції до ізоляціонізму, а республіканці стоять у перших лавах тих, хто закликає скоротити підтримку Україні – суверенній і демократичній країні, на яку жорстоко зазіхнув Володимир Путін.
На ранніх етапах конфлікту інтереси Путіна відстоювали тільки ультраправі націоналісти на кшталт конгресвумен від Джорджії Марджорі Тейлор Грін. Вони виступали за скорочення обсягів американської підтримки Києву.
Але, як це буває і з іншими маргінальними поглядами, така позиція стрімко просочилася в маси – і десятки високопоставлених республіканців зайняли таку ж проросійську позицію.
Спікер палати представників Кевін Маккарті навіть охарактеризував поточний рівень підтримки США Україні як “чек без зазначеної суми”, карт-бланш.
Республіканці в Конгресі намагалися позначити свою позицію як “реалізм”: нібито Вашингтон не може продовжувати надавати Києву підтримку через інфляцію, що тисне на американські сім’ї, і не повинен ризикувати ядерною війною з Росією через країну, яка розташована за багато тисяч кілометрів від Америки.
Варто зауважити, що ліве крило Демократичної партії теж голосно висловилося проти тривалої підтримки України у своєму листі до адміністрації Байдена, який пізніше було відкликано. У ньому демократи стверджували, що український конфлікт став результатів войовничої політики США та НАТО. Така позиція не тільки садить ультралівих в один човен з ультраправими. Це погляд, що отруює і вводить в оману, який прощає Путіна і повністю перекладає провину на Сполучені Штати.
