Минулого тижня The Times вийшла з матеріалом, у якому йшлося про дедалі зростаючий військовий вплив Польщі в блоці НАТО, а також ненадійність Франції та Німеччини, як головних стратегічних союзників США в Європі.
“Фанатична Польща стає військовим лідером у Європі. Франко-німецька вісь втомилася, і НАТО дивиться на схід”, – написали журналісти The Times і похвалили поляків за те, як вони збільшують свої витрати.
Замовили у США 250 нових “Абрамсів” і вже погодили другу партію на ще 116 машин. У Південній Кореї купують взагалі астрономічні 1000 танків К2. Підписали контракт із Пентагоном на постачання новітніх винищувачів п’ятого покоління F-35. Армію планують збільшити з поточних 114 000 до 300 000 військовослужбовців. Ну, і оборонний бюджет уже зріс до 4%, це один із найвищих показників у Євросоюзі. Загалом, поляки скрізь молодці.
Сама публікація The Times гранично ідеологічна і написана з позицій виключно англосаксонських інтересів. Але загальна тенденція військового і геополітичного посилення Польщі у Східній Європі описана правильно.
Польща
Хоча журналісти The Times пишуть про “фанатичну Польщу”, але це лише частково так. Зрозуміло, що в Польщі склалися “особливі” історичні стосунки з Росією, але вибудовувати тільки на цьому концепцію всіх польських зовнішньополітичних рухів буде занадто поверхнево.
У Польщі в цій війні є яскраво виражені інтереси, при цьому Варшава профіти збирає практично за будь-якого розвитку подій: від поразки Росії до поразки України.
Ще задовго до війни Польща була головним центром Європи з акумуляції у себе трудових резервів з України. А це один із драйверів економічного зростання. Війна ці процеси ще більше прискорила.
Знищення “Північних потоків” також повністю в інтересах Польщі. Газопроводи будувалися не тільки в обхід України, а й Польщі, тобто Варшава від самого початку опинилася в енергетичному вакуумі між Росією і Німеччиною. Тепер німецька економіка в глибокому нокауті. Тому в Європі відбуватиметься ще й перерозподіл економічних ланцюжків, частина яких може перейти до Польщі, переповненої дешевими трудовими ресурсами з України.
Варшава також успішно грає на протиріччях із союзниками, роблячи завжди гучну і публічну ставку на найсильнішого – США. Це особливо видно на закупівлі того ж озброєння. У Польщі власний ВПК відверто слабенький, принаймні неспіврозмірний не тільки з Францією і Німеччиною, а й навіть зі Швецією. Але Варшава першою в Європі підписує контракт на купівлю американських “Абрамсів”, коли вся Європа завантажена значно економічнішими і не менш ефективними німецькими “Леопардами”. Ба більше, у самої Польщі в армії на балансі ці самі “Леопарди”, але Варшаві тепер потрібні ще й американські танки. Це демонстрація лояльності, яка дозволяє вибивати від США профіти як особливу геополітичну підтримку.
Ну, і на відміну від Німеччини і Франції, у Польщі в цій війні є можливість територіального зростання. Про це публічно не заведено говорити, але всі цю опцію тримають в умі.
Тому в наших сусідів усе в шоколаді. Вони під парасолькою НАТО і за особливої підтримки Вашингтона. Країна перетворилася на головний логістичний хаб у цій війні, що робить її вже особливою. І в підсумку Польща з окраїнної дрібної держави стала головним військовим центром усієї Європи.
