Штурмовики ПВК “Вагнер” увійшли в населений пункт Красна Гора, що має стратегічне значення для всієї оборони Бахмута. Також з’явилися ознаки, що місто готується до кругової оборони. Зокрема, з 13 лютого туди повністю закрито в’їзд для цивільних осіб, включно з волонтерами.
Втрата ЗСУ лише Красної Гори, розташованої на північ від Бахмута, просто зараз зовсім уже катастрофічним становище українського гарнізону в місті не робить. Для ЗСУ зараз важливо утримати Парасковіївку, а разом із нею і вихід на трасу М-03, що йде на Слов’янськ. Це зараз основний вузол оборони на півночі від Бахмута.
З іншого боку, Красна Гора – це село-супутник цієї самої Парасковіївки. Але найважливіше – Красна Гора розташована на панівній висоті і над Парасковіївкою, і над самим Бахмутом. Тому загальна диспозиція всіх українських військ на північ від Бахмута зараз критична.
А от далі задумка російських підрозділів на цьому напрямку читається дуже легко. Парасковіївка і так уже оточена зараз із трьох боків, а з урахуванням зайнятої противником панівної висоти, падіння села може відбутися в будь-який час. А далі “вагнерівці” з імовірністю в 100% підуть на сусідню Берхівку і спробують вийти на Берхівське водосховище. На цьому всі дороги, включно з рокадними, для Бахмутського гарнізону з півночі будуть відрізані.
На південь від Бахмута бої зараз точаться за село Іванівське, противник уже практично перебуває в південному передмісті Часів Яру, і загалом траса Н-32 для руху зараз не придатна. Тут же ЗСУ підірвали міст на Костянтинівку, що свідчить про реальну загрозу заходу противника і в Часів Яр.
І все ж навіть про тактичне оточення Бахмута поки що говорити зарано. Усі основні траси давно вже або перерізані, як М-03, або під прямим вогневим контролем противника, як Н-32. Але все ж на Захід від Бахмута повно ще сільських доріг, якими налагоджено постачання гарнізону ЗСУ. Про оточення можна буде говорити тільки в тому разі, якщо противник дійсно зайде в Часів Яр. Але це саме по собі окреме місто, і просто взяти його з наскоку навряд чи вийде.
Інша річ, що у всій цій історії з обороною Бахмута не зовсім зрозумілий генеральний задум Генштабу ЗСУ. В Офісі президента категорично наполягають на тому, що Бахмут потрібно тримати, скільки на те є сил. Про це на європейських просторах розповідав журналістом сам Зеленський.
Але все ж у будь-якої військової операції – а битва за Бахмут сьогодні головна операція в цій війні – є своя логіка, доцільність і арифметика. У цьому плані дуже характерна історія Сталінградської битви. Зрозуміло, що масштаби для порівняння тут непорівнянні, але все ж загальний контур самої битви дуже схожий. Обидві сторони на ізмор ведуть боротьбу за руїни міста. При цьому результат Сталінградської битви в підсумку вирішився далеко за межами самого міста, за яке йшли до цього виснажливі бої. Червона армія тоді провела найкраще в тій війні своє оточення військ противника. Тобто радянське командування початковий задум противника обернуло за підсумком на свою стратегічну користь.
Бахмут сам по собі, навіть як ключовий вузол оборони всієї лінії ЗСУ від Сіверська до Торецька, особливо після падіння Соледара, саме стратегічного значення для всього фронту точно не має. У тактично-оперативному плані втрата все ж буде болюча.
