10 березня на сесії Всекитайських зборів народних представників голову КНР Сі Цзіньпіна було одноголосно обрано на третій термін правління.
Переобрання Сі Цзіньпіна стало знаковим. Обійнявши вищий керівний пост КНР втретє поспіль, він став першою людиною після Мао Цзедуна, хто правитиме Китаєм довше 10 років. Ця обставина має одночасно важливе символічне і практичне значення.
Символічне – тому, що демонструє: з бутафорією у вигляді театру змінюваності влади, колись запровадженої в КНР на догоду відносинам зі США та іншими країнами Заходу, тепер покінчено. Китай повертається до традиційної для нього патріархально-тоталітарної моделі управління. Власне, він від неї ніколи і не йшов, але тепер, в умовах посилення геополітичного протистояння зі США, більше немає потреби приховувати справжні практики ефективного державного управління за формальними “ритуалами”.
Практичне значення переобрання Сі Цзіньпіна на посаду голови КНР полягає в тому, що тепер він ніби оновив кредит довіри політичної еліти і суспільства. Переобравшись, він може сміливо розпочинати нові політичні, економічні, військові та інфраструктурні проєкти. І якщо перед з’їздом КПК, що відбувся в жовтні минулого року, багато оглядачів непокоїлися про те, що історія з візитом на Тайвань тодішньої глави нижньої палати Конгресу США Ненсі Пелосі здатна “підмочити” репутацію Сі, то тепер позиції переобраного на третій термін генсека і голови в китайській партійній еліті міцні як ніколи.
Ця обставина змушує замислитися над тим, чи не захоче Сі Цзіньпін, який “оновився”, взяти активнішу участь у розв’язанні у вигідному для Китаю ключі найважливіших проблем сучасних міжнародних відносин, включно зі збройним конфліктом в Україні.
Останнім часом у російському сегменті Telegram активно обговорюють імовірний візит Сі Цзіньпіна до Москви. Навіть називається конкретна дата – 21 березня. І хоча жодних офіційних підтверджень цієї інформації поки що немає, а тому ставитися до неї слід з обережністю, на офіційному рівні останнім часом теж пролунало чимало сигналів, що вказують на ймовірне зміцнення російсько-китайських контактів щодо питання України.
Зокрема, перед річницею початку війни наприкінці лютого Москву відвідав головний дипломат ЦК Компартії Китаю Ван І. Під час зустрічі з ним Володимир Путін прямо запросив Сі Цзіньпіна відвідати Москву. Потім російський президент і його прес-секретар Дмитро Пєсков публічно заявляли про підготовку до зустрічі лідерів Росії і Китаю “найближчим часом”. Конкретних дат і місця поки що не називали, але за замовчуванням мається на увазі, що це буде візит Сі Цзіньпіна в Москву.
Якщо він відбудеться, це означатиме кілька важливих зрушень у російсько-китайських відносинах:
1. У дипломатичному плані такий візит означатиме схилення Китаю від доброзичливого до позиції Росії нейтралітету в питанні війни в Україні до більш серйозної підтримки її позиції.
2. У військовому плані цей візит може стати тригером для початку Китаєм масштабних військових постачань до Росії та/або домовленості про передачу даних супутникової розвідки території України китайською стороною Росії.
3. В економічному плані взаємодія Росії та КНР і так розвивається дуже інтенсивно. Наразі Росія переспрямовує потоки свого сировинного експорту на азіатські ринки, включно з китайськими. Але набагато більш знаковим у плані економічного співробітництва Москви і Пекіна з метою підірвати гегемонію долара як світової резервної валюти могло б стати створення якогось нового єдиного і універсального міжнародного розрахункового засобу.
Зміцнення співпраці Росії та Китаю в різних сферах напевно викличе нову хвилю антикитайських санкцій США. Однак на нинішньому етапі конфронтації Вашингтона і Пекіна вони вже відіграватимуть не стримувальну роль, а роль тригера для ще більшої ескалації та дедалі більшого ухилення КНР у відкрите протистояння зі США за всіма дипломатичними, економічними і військово-політичними фронтами.
