В західній пресі вкотре підтвердили, що США підштовхують Україну до пом’якшення переговорної позиції з Росією.
У п’ятницю Зеленський заявив, що Росія шукає “короткострокового перемир’я”, щоб поповнити свої сили і перегрупуватися. Але “Андрій Єрмак, який очолює Офіс президента України, заявив, що Кремль не пропонував українському уряду таку паузу”, – пише Politico.
За даними газети, не стільки Росія, скільки “високопоставлені офіційні особи США і Європи підштовхують Україну до мирного врегулювання конфлікту, розпочатого Росією”.
І це не перша така інформація від провідних американських ЗМІ. Судячи з їхньої інформації, йдеться скоріше про те, щоб Київ виявив волю до переговорів і знизив кількість попередніх умов до них.
Такий наратив просував у Києві радник Байдена з нацбезпеки Салліван. А сьогодні про те, що на Заході шукають дипломатичне рішення, заявив і міністр оборони Франції.
Також у російських телеграм-каналах почала поширюватися інформація, що прем’єр-міністр Британії Піші Сунак, який приїжджав учора до Києва, також нібито пропонував Зеленському подумати про переговори. Хоча жодних підтверджень цьому поки що немає.
Така позиція Заходу, звісно, потребує пояснення. До того, що Захід став щонайменше не проти переговорів, до нинішнього моменту склалася низка передумов.
- Побоювання того, що війна зайде в позиційний глухий кут, при цьому витрати на неї з настанням зими різко зростуть – з огляду на необхідність ще й підтримувати українську інфраструктуру, що руйнується Росією, а потенційно – і обслуговувати нові потоки біженців, якщо потрібно буде евакуювати великі міста, які сидять без світла й опалення.
- Ситуація з падінням ракети в Польщі знову актуалізувала тему з можливою ескалацією війни і прямим бойовим зіткненням НАТО і Росії. До чого Захід, судячи з дуже стрімкого спростування версії про те, що ракета була російською, явно не готовий і не хоче.
- Крім загальних витрат на Україну на тлі невизначеної військової ситуації, є і суто військові проблеми. А саме – зниження складських запасів снарядів і військової техніки, які в НАТО не можуть поки що належним чином заповнити.
- Незрозумілі перспективи отримання цих коштів з урахуванням перемоги республіканців на виборах до Конгресу. А також зростаючої економічної кризи і цінового шоку, який вже коштував демократам Палати представників (а попереду ще вибори президента 2024 року).
Усі зазначені проблеми для Заходу серйозні, хоча, ймовірно, і не смертельні. І тому позиція щодо переговорів дещо пом’якшується. Утім, очевидно, що радикальної зміни парадигми щодо України не відбулося: адже ситуація на фронті докорінно поки що теж не змінилася.
Щоб розгорнути новий масштабний наступ, ЗСУ потрібні дуже великі обсяги військової допомоги, які, якщо відштовхуватися від оцінок Подоляка, можна порівняти з тим, що вже було поставлено в Україну. І поки що поставок таких обсягів не спостерігається.
Натомість іде поступове насичення ЗСУ військовою технікою. Але в таких умовах і Москва встигає нарощувати своє угруповання, поступово нівелюючи і чисельну перевагу українських сил. Що, мабуть, і наводить західних аналітиків (наприклад, того ж главу Генштабу США Міллі) на думку про наближення позиційного глухого кута.
