США нещодавно розширили санкції щодо Росії, а Євросоюз погодив уже дев’ятий пакет рестрикцій. У цих умовах постає питання: чи можна очікувати найближчим часом початку конструктивного діалогу між Росією і Заходом?
Здається, ні. Насамперед тому, що ні Москва, ні Вашингтон поки що не досягли головних цілей у конфлікті на Україні. З погляду Сполучених Штатів Росія – лише ситуативний союзник Китаю, їхнього головного противника, а ЄС – можливий конкуруючий геополітичний центр сили, слабкість якого залишається головною умовою збереження американської гегемонії.
США, відриваючи Євросоюз від Росії та КНР, домоглися гальмування китайського проєкту “Поясу і шляху”, реалізація якого означала б об’єднання їхніх потенціалів і закінчення однополярного світу з перетворенням Америки на острів на задвірках Євразії.
Сьогодні щодо Росії у США простежуються дві позиції: поміркована і радикальна. Відмінності між ними незначні, і для Москви вони обидві неприйнятні. Йдеться про заявлену позицію адміністрації Джо Байдена і нещодавно опубліковану концепцію екс-держсекретаря і колишнього радника президента США з нацбезпеки Генрі Кіссінджера.
Різниця між ними в тому, що глава Білого дому для початку переговорів вимагає від Росії відвести війська з усіх зайнятих територій, включно з Донбасом, а Крим зробити темою окремих домовленостей щодо процедур його повернення Україні, розтягнутих на 7, 10 або 15 років. Кіссінджер же пропонує відвести російські війська на кордони 24 лютого, тобто повернути звільнені території ЛДНР, Херсонської та Запорізької областей. А потім на цих територіях, а також у Криму, провести референдуми під міжнародним контролем.
При цьому Байден допускає розчленування Росії і вважає це неодмінною справою (заявлена концепція “деколонізації Росії”, тобто її розчленування), тоді як Кіссінджер, навпаки, начебто вважає неприпустимим розпад Росії. Також колишній держсекретар пропонує створити якісь нові структури для управління Центральною та Східною Європою, куди неодмінно мають включити і Росію. Ймовірно, Кіссінджер хоче зберегти видимість старої концепції, коли США використовували Росію для боротьби зі своїми суперниками в Євразії – країнами Європи і Китаєм (концепція неможливості балансу сил в Євразії без Росії).
При цьому Кіссінджер припускає, що переговори про нейтральний статус України більше не мають сенсу, а “мирний процес повинен зв’язати Україну і НАТО, в якій би формі це не було виражено”.
Заявлена позиція Росії полягає в тому, що включення нових територій до її складу проведено на основі референдумів, закріплено в Конституції, і перегляд цього рішення автоматично запускає розпад Росії і знищення ключових положень Основного закону. За таких підходів жодні переговори неможливі. США хочуть перетворити Росію на колонію Європи, а Європу – на колонію США. Для Росії такий розклад неприйнятний.
Очевидно, що військові, економічні та інші ресурси Росії і Заходу не нескінченні. Але їх мобілізація далеко не вичерпана ні з точки зору США, ні з точки зору Росії. Економічний спад Європи, що потрапила між молотом і ковадлом для Росії та США, не варто вважати перешкодою. Оскільки стратегічні цілі сторін далекі від досягнення, зміна їхніх позицій означала б згоду тієї чи іншої сторони на поразку, тобто наразі просто нема чого обговорювати.
