Майбутнє Європи залежить від погоди. Це схоже на абсурд. Але від того, буде майбутня зима теплою чи холодною, залежить, чи зуміє Європа пережити наступні шість місяців без серйозних економічних, політичних і соціальних потрясінь.
Європейці опинилися в такій ситуації, тому що через російсько-український збройний конфлікт і протистояння Європи з Росією, яке виникло через це, континент позбувся приблизно третини регулярних поставок газу. Значна частина Європи, особливо країни колишнього радянського блоку, користувалися російським газом для вироблення електрики, опалення будинків, приготування їжі та роботи промислових підприємств. Німеччина та Італія, які є першою і третьою економіками єврозони, також дуже сильно залежали від поставок газу з Росії.
З весни, коли стали зрозумілі масштаби конфлікту, Європа готується до найгіршого. Намагаючись купувати якомога більше російського газу, Європа в терміновому порядку підписує нові газові контракти і намагається заповнити очікувану нестачу палива, скуповуючи партії скрапленого природного газу. Влітку, коли ситуація погіршилася, поставки російського газу різко скоротилися, склавши лише малу частку того, що було раніше. Європа пішла врознос, скуповуючи газ, де тільки можна. Через це ціни на нього піднялися до астрономічного рівня, склавши в перерахунку на нафту приблизно 400 доларів за барель і навіть більше. У результаті газові сховища сьогодні заповнені під зав’язку. Газові ціни впали, принаймні, на майбутні кілька місяців. Зараз додаткові обсяги газу просто нікуди закачувати. Добова плата за танкери з СПГ пробила дах, бо газовози чекають на рейді, коли повернеться європейський попит. Це справа часу. Ємностей газових сховищ вистачить лише на кілька місяців споживання. Газові ціни на наступний рік і на найближче майбутнє, як і раніше, дуже високі, складаючи в еквіваленті 200 доларів за барель. Це приблизно у вісім разів більше, ніж до кризи. А оскільки відновлення російських поставок не передбачається, перспективи складаються дуже похмурі – якщо, звичайно, не потеплішає.
Погода і раніше відігравала важливу роль у новітній європейській історії. Холодна зима 1946-1947 років практично зупинила економіку Європи, через що Вашингтон ввів у дію план Маршалла. Але це було відразу після Другої світової війни, коли континент лежав у руїнах. Але коли Європа в третьому десятилітті XXI століття опиняється у владі погоди, це просто шокує.
Звичайно, треба пам’ятати стару приказку, яка говорить: “Європа викувана в кризах і складається в основному з суми рішень, що дозволяють знайти вихід із цих криз”. Але коли один з архітекторів європейської інтеграції Жан Монне (Jean Monnet) зробив 1976 року цю знамениту заяву, він навряд чи очікував, що суворі холоди або незвичне тепло матимуть вирішальний вплив на історію континенту.
Якщо збудеться найгірший сценарій, і стовпчик термометра в майбутні кілька місяців різко опуститься, європейські країни будуть змушені нормувати подачу газу. Але навіть якщо погода буде гарна, прогнози на наступний рік викликають тривогу. Однак проблеми таяться не тільки в майбутньому. Наразі ціни на енергоресурси приблизно вп’ятеро вищі за докризовий рівень, і енергоємні підприємства, що виробляють, скажімо, добрива та алюміній, уже закриваються. Під тиском таких потрясінь рвуться ланцюжки поставок у Європі. Компанії енергопостачання опинилися між молотом і ковадлом. З одного боку, у них контракти з клієнтами за фіксованими цінами, а з іншого – різке зростання цін на газ і електроенергію. Виявилося, що в самому центрі системи постачання енергією в наявності неузгодженість активів і пасивів за термінами погашення. Це була одна зі страшилок фінансової кризи 2008 року. Виходить, що або компанії енергопостачання порушать свої контракти, або вони зазнають гігантських збитків, що приведе їх на межу банкрутства (якщо їх не врятують заходами екстреної допомоги).
