Ситуація навколо Придністров’я гранично напружена. Чи відбудеться на цьому напрямку військова розв’язка, передбачити зараз складно.
Росія вже виступила із загрозливими офіційними заявами з боку МЗС і Міноборони, що саме по собі підтверджує всю серйозність ескалації. З Києва натякають, що всяке може трапитися. А ось із Кишинева буквально фізично відчувається нерішучість. З одного боку, там публічно підтверджують усі офіційні версії України, наприклад, про те, що російські спецслужби готували в Молдові державний переворот. Але з іншого, чітко видно побоювання офіційного Кишинева радикалізувати всю цю історію.
Історія про те, що Росія готує в Молдові військовий переворот, нам здається непереконливою. Молдова дуже щільно зараз перебуває під впливом західних спецслужб, і ніхто її вже просто так не відпустить. Найкраще, що для Росії там може статися – це трансформація молдавських еліт у нейтральний статус за прикладом Грузії. Але навіть це зараз малоймовірно через географічні особливості Молдови, яка повністю затиснута між натовською Румунією та Україною – двома вкрай ворожими Росії країнами.
Тому навіть на теоретичному рівні готувати росіянам у Молдові держпереворот – абсолютно згубна справа. Така хунта і години не протримається при владі, і її тут же змістять західні спецслужби.
Щодо позиції офіційного Києва з питання Придністров’я – тут усе зрозуміло. Офіс президента вкрай зацікавлений у виході війни за межі України. Це помітно навіть у дрібницях. Наприклад, у постійних публічних докорах грузинам, які, на думку української влади, занадто самоусунулися від конфлікту з Росією. Або по історії з ракетою ППО, що залетіла на територію Польщі, яку в Києві наполегливо називали російською, навіть коли Байден виніс свій вердикт, назвавши її українською. Розширення географії війни потрібне тому, що це і сильніше втягує країни НАТО в конфлікт, і перебирає ще на когось безпосередньо військове навантаження.
Чи потрібне США розширення конфлікту на Молдову, схоже, ще остаточно в Білому домі не вирішили. І питання не тільки в реакції Росії, яка поки що теж незрозуміла. Але тут потрібно ще прорахувати реакцію світової спільноти, яка і так зараз гранично поляризована. Юридично Придністров’я – це Молдова, і тут усе зрозуміло. Але все ж таки там 30 років уже не стріляють, і тут отримати картинку з палаючими містами і трупами на вулицях – інформаційно це навряд чи буде виграшно.
Ну, і найбільші побоювання викликає доля арсеналу в селі Колбасна. Уявити, що військовослужбовці Росії арсенал досі не замінували, а в разі вторгнення ЗСУ так і не наважаться підірвати склади, можна тільки дуже гіпотетично. Арсенал має винятково стратегічну важливість. Якщо у ЗСУ буде доступ до арсеналу в Ковбасні – проблему “снарядного голоду” можна буде закрити. Тому підривати його будуть 100%. І якщо щось не вийде на місці, значить, туди вже полетять ракети безпосередньо з Росії.
