Останнім часом зі сторінок українських, російських і світових ЗМІ не сходить Китай. І якщо раніше про нього писали, головним чином, у контексті торговельних воєн зі США, пандемії коронавірусу і напруженості навколо острова Тайвань, то тепер китайська тема почала фігурувати в медіа у зв’язку зі зростаючим інтересом Пекіна до проблематики війни в Україні.
Почалося все приблизно в середині лютого, коли китайська сторона анонсувала презентацію власного “мирного плану”, який сама ж потім перейменувала на “міркування з приводу врегулювання конфлікту в Україні”.
Складений явно недбало документ від самого початку міг бути спрямований на отримання несхвальних відгуків на Заході, для того, щоб використати їх як виправдання поглиблення російсько-китайського співробітництва у військовій сфері. Цю гіпотезу частково підтверджує досить компліментарна реакція на “китайський мирний план” представників Білорусі та навіть Росії.
У Росії, зрозуміло, розуміють нереалістичність пунктів запропонованого китайською стороною документа, але реагують на нього зі стриманим схваленням, у дусі заяви прес-секретаря Володимира Путіна Дмитра Пєскова:
“Будь-які спроби виробити плани, які сприятимуть переведенню конфлікту в мирне русло, заслуговують на увагу. З такою великою увагою ми ставимося і до плану наших китайських друзів”.
В американській пресі, тим часом, з’являється все більше інформації про те, що Китай веде переговори про постачання в Росію озброєнь. За минулі два тижні про це ЗМІ повідомляли не тільки з посиланням “на компетентні джерела”, а й безпосередньо на директора ЦРУ Вільяма Бернса.
І поки американські політики погрожують Китаю санкціями за ймовірне нарощування військового співробітництва з Росією, американська преса пише про деякі факти такого співробітництва вже як про такі, що вже відбулися.
Агентство Bloomberg опублікувало матеріал, у якому, з посиланням на джерела в урядових колах США, стверджувало, що у Вашингтоні занепокоєні поставками російського ядерного палива для китайського реактора на острові Чанбяо, розташованому неподалік від Тайваню. У галузі ядерних технологій Росія посідає одну з лідируючих позицій у світі, а тому, постачання палива та експертиза російських інженерів – це цілком “ліквідний товар”, який Москва може пропонувати іншим країнам (Ірану, Китаю тощо) в обмін на постачання необхідних озброєнь або їхніх компонентів.
Актуальності обговорюваній темі додав візит до Китаю білоруського президента Олександра Лукашенка, що відбувся днями. У плані заяв він не був нічим примітний. Лукашенко вкотре “підтримав китайський мирний план”, а Сі Цзіньпін заявив про “неприпустимість ментальності Холодної війни в сучасних міжнародних відносинах”. Але, на тлі візиту глави міжнародного відділу ЦК Компартії Китаю до Москви напередодні 24 лютого, а також зроблених вчора заяв Володимира Путіна про те, що він готується до зустрічі з Сі Цзіньпіном, є відчуття того, що місія Лукашенка під час візиту до Пекіна мала підготовчий і посередницький характер.
Деякі російські ЗМІ у зв’язку з цим почали писати про можливість використання формально нейтральної Білорусі як перевалочного пункту для постачання китайських озброєнь або компонентів у Росію під виглядом їхнього складання в Білорусі. Так це чи ні – достеменно невідомо. Але що не викликає сумніву – так це підготовка Росії, Китаю і Білорусі до якогось серйозного зрушення в бік нарощування співпраці один з одним. Його документальне закріплення досить імовірне під час візиту Сі Цзіньпіна до Москви, якщо він відбудеться цієї весни.
Що ж до характеру співробітництва, яке поглиблюватимуть сторони, поки що все вказує на військово-промисловий сектор. Утім, не виключено й ухвалення якихось “проривних” економічних рішень.
