Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко дав інтерв’ю, у якому несподівано оцінюють успіхи Росії в цій війні, а також перспективи майбутнього контрнаступу України.
Одразу зазначимо, що дипломат у будь-якій країні, а вже тим паче у країні, що воює, де все поділено тільки на біле і чорне, – фігура за визначенням підневільна. Посли озвучують виключно “настанови партії”, і будь-яка відсебеньки там одразу ж каратиметься звільненням. Це універсальний принцип абсолютно для всіх дипломатів на планеті.
Але ось Пристайко якраз примудрився своїм інтерв’ю здивувати, озвучивши низку тез, які раніше з Офісу президента точно не звучали.
1. “Не варто покладати на український наступ великі надії”.
“Уся важливість контрнаступу, усі надії, які ми на це покладаємо, – це дуже нездорово”, – міркує Пристайко в інтерв’ю. І далі він підводить до тези, що “якщо щось піде не так”, то вже всі західні лідери вимагатимуть від України сісти за стіл переговорів: “Не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти, що від нас вимагатимуть хоча б Крим”.
По суті в цій частині інтерв’ю він уперше озвучує офіційно від імені Києва опцію, що наступ може провалитися. І натомість пропонує Заходу не ставити конкретно на це всі ставки, а готуватися до тривалої підтримки України.
2. “Росія вже отримала в цій війні все те, чого хотіла спочатку”.
Це зовсім революційна теза, що контрастує з усім тим, що звучало раніше. А раніше з вуст Зеленського і всіх рангом нижче звучало, що Росія жорстоко обламалася, далі на неї чекає швидка і неминуча поразка з подальшим розпадом і репараціями.
У Пристайка ж звучить версія прямо протилежна. Росія хотіла отримати спочатку сухопутний коридор до Криму, а також гарантоване постачання туди води – і ось це все вона тепер має. А ось похід на Київ – це було, на думку посла, своєрідною спробою схопити джек-пот, але не вийшло. Зате початкова задумка зв’язати Крим сухопутним коридором здійснилася, і Росія вже цим задоволена.
3. “Україна не може нескінченно платити життями своїх солдатів за перемогу”.
Пристайко все це формулює більш обережно. Він розповідає, що втрати в цій війні в України високі, “але не такі високі, як у росіян”. Це теза, яку представникам української влади заборонено порушувати: Україна неодмінно вступить до НАТО, а ЗС Росії в цій війні втрачають солдатів у рази більше, ніж ЗСУ – це аксіома. Засумніватися в цьому – значить, втратити роботу.
Але Пристайко тут викручується витончено:
“Українські життя коштують набагато дорожче. Насправді це слабкість, коли маєш справу з таким ворогом, як Росія, якій все одно (на втрати – ред.)”, – каже вiн.
І далі Пристайко міркує, що Україна менша за населенням за Росію, а отже, і втрачати не може навіть у рази менше людей, ніж це робить противник.
У підсумку ми отримуємо перше сформульоване на рівні української влади пояснення, чому ЗСУ восени можуть не опинитися в Криму або хоча б у Мелітополі: Україна воює краще, втрати у нас набагато менші, але все ж “українські життя коштують набагато дорожче”.
