Росія в тестовому режимі запустила канал “Дон-Донбас” із Ростовської області до Донецька, що нібито має розв’язати найгострішу проблему з водою для величезної Донецької агломерації.
У Росії цей водовід подають як грандіозний інфраструктурний проєкт, порівнюючи його з Біломорканалом. Але навіть після запуску жителі Донецька, Макіївки та ще низки міст так само, як і зараз, отримуватимуть воду в середньому раз на три доби.
Воду центральний Донбас завжди отримував каналом Сіверський Донець із району Слов’янська. У радянські часи, а потім і в Україні до 2014 року навряд чи більшість жителів Донецька про це знали.
І ось що характерно, натуральне адище з водою в Донецьку могло виникнути вже в 2014 або 2015 роках, принаймні, у Києва ще з тих часів були всі можливості перекрити “ДНР” воду. І в той момент це б мало набагато більші наслідки хоча б тому, що Росія тоді не дуже ще “впрягалася” за невизнані республіки і загалом робила все можливе, щоб “впихнути” їх назад в Україну.
“Прилетіло” донецьким тільки минулого року, коли Україна втратила Маріуполь, і причин подавати воду на непідконтрольну територію не залишилося. І ось уже рік Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка, Харцизьк, Ясинувата та ще купа міст і селищ центрального Донбасу живуть у режимі свого “водного метронома”. Воду подають на кілька годин раз на три доби. І, власне, за подачею води сьогодні вибудувана вся циклічність життя в Донецьку.
У Москві тривалий час проблему не помічали і загалом вважали її тимчасовою, як і спочатку всю російсько-українську війну. Але до кінця минулого року стало вже остаточно зрозуміло, що не тільки самі бойові дії зайшли в жорстокий позиційний глухий кут. Десь у листопаді 2022 року – було ухвалено рішення будувати з нуля водовід від Ростовської області до Донецька.
За заявленими параметрами він виглядає цілком солідною спорудою. Майже 200 км завдовжки у дві нитки сталевих труб, що подають під 290 тис. куб. м води на добу. На його протязі вісім насосних станцій, накопичувачі води, п’ять десятків насосів, електропідстанції, і все це побудували понад п’ять тисяч будівельників за чотири місяці.
При цьому вода все одно залишається низької якості, а її очищення – дуже дороге. А це означає, що в Донецьку не буде повноцінного водопостачання, поки в місто не почне надходити вода зі Слов’янська. А він під контролем України.
Ну, і ще відзначимо один момент уже геополітичного характеру. Росія продовжує вкладатися в Донбас. Ту частину регіону, який перебуває під контролем України, ЗС Росії безжально руйнують. А те, що взяли під свій контроль, – відновлюють. Маріуполь перетворили на маленьке “всесоюзне будівництво”. Від Донецька до Луганська протягнули нову автостраду. І ось тепер відкривають новий водовід. Усе це не дуже схоже на те, що росіяни взагалі мають намір звідти йти.
А, з іншого боку, ми бачимо позицію України, в якій щодня нагадують, що повну перемогу буде завершено тільки тоді, коли ЗСУ будуть на кордонах 1991 року. Тобто точок дотику не те, щоб немає, ці точки розташовані по різні боки воюючих барикад. І якщо міркувати про наміри сторін на прикладі подачі води в той же Донецьк, то розклади виходять тепер такі. Вода в Донецьку на постійній основі буде тільки у двох випадках. Або якщо Росія заходить у Слов’янськ, або якщо Україна повертає Донецьк.
