США не хочуть давати Україні обіцянок щодо вступу до НАТО, тоді як у Європі лунають голоси за такий сценарій.
Про це пише The Economist у статті “НАТО вагається, чи пускати Україну до своїх лав”.
Видання пише про розбіжності серед союзників щодо цього питання. Франція хоче чіткого шляху України до членства, а США чинять опір прийняттю на себе твердих зобов’язань.
Це різка відмінність від позиції Вашингтона 2008 року, коли США проштовхували прийняття України, але опиралися європейці.
Тоді ідея війни між НАТО і Росією здавалася “абсурдною”, але сьогодні це не так, пояснюють експерти.
Прийняття України до Альянсу “буде рівносильним обіцянці НАТО воювати на її боці. Це те, чого пан Байден уникає, побоюючись ядерної ескалації і навіть третьої світової війни. Це не пусті побоювання, особливо з урахуванням загроз Росії та її рішення розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі”.
Один із компромісів, запропонований генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом – дозволити Україні відмовитися від ПДЧ, як це зробила Фінляндія. “Обхід дорожньої карти дав би Україні відчуття прогресу, не обіцяючи членства найближчим часом”.
Але влада в Білому домі вважає, що все це “семантичні причіпки”. На практиці, кажуть вони, жоден союзник не підштовхує Україну до приєднання, поки вона перебуває в стані війни. Тож краще зосередитися на тому, як допомогти Україні захистити себе.
Але пропонована в цьому контексті ізраїльська модель – постачання зброї без зобов’язання воювати – має низку вад, пише The Economist.
“Ізраїль показує, що Америка може надавати підтримку іншим країнам, якщо адміністрації США, які змінюють одна одну, цього захочуть”, – йдеться в статті. Це посилюється тим, що витрати на Україну будуть багаторазово вищими: “Америка дає Ізраїлю 3,8 мільярда доларів на рік, а в Україну вкладається десятки мільярдів на рік”.
Крім того, “ізраїльська” модель може підштовхнути Україну до придбання ядерної зброї.
У разі ж чіткого шляху щодо вступу Києва до НАТО, ці ризики знімаються, оскільки “членство може стати найкращим способом закріпити перемир’я і захиститися від відновлення конфлікту. Попри всю свою агресію, Путін ніколи не нападав на жодну державу НАТО”.
Але й тут є важливий момент: якщо підконтрольну Україні територію приймуть до Альянсу, “Україна, по суті, відмовиться від повернення втрачених територій силою. Членство може запропонувати спосіб подолати розрив між вимогами України і тим, чого вона може домогтися в бою, або тим, що Захід готовий фінансувати”, – ідеться в статті.
