Глава Держдепу США Ентоні Блінкен завершив дводенний візит до Китаю. Сторони за підсумком обмінялися компліментами, Блінкен запевнив, що США не домагаються незалежності Тайваню, а Сі Цзіньпін навіть передав привіт Джо Байдену.
Ентоні Блінкен за раніше узгодженим графіком мав потрапити до КНР ще на початку року, а надворі вже літо, що свідчить, м’яко кажучи, не про найбезхмарніші відносини між Пекіном і Вашингтоном. Але візит таки відбувся.
Лідер Китаю по завершенні зустрічі здавався начебто задоволеним, але видав гранично неконкретні коментарі.
“Дві сторони домоглися прогресу і досягли згоди з деяких конкретних питань. Це дуже добре”, – видавив із себе Сі.
Практично те саме лідер КНР говорив навесні в Москві, тільки йшлося тоді не про США, а про Росію, і не про співіснування, а про співпрацю. У Китаї партійні спічрайтери, як бачимо, не дуже переймаються написанням оригінальних зворотів.
Щодо решти офіційних заяв, то все вийшло дуже сухо й абстрактно. Сторони заявили про необхідність розвитку стабільних відносин. Китай запевнив, що не кидатиме виклик Вашингтону, але й вимагає від американців у відповідь не завдавати шкоди його законним відносинам.
На менш офіційному рівні пішли повідомлення, що Китай не постачатиме Росії летальну зброю. Але чогось революційного і проривного в цих словах – нуль. Китай і так неодноразово говорив, що не збирається постачати Росії зброю. І проблема стоїть точно не в гіпотетичній китайській зброї, а в постачанні комплектуючих, за допомогою яких Росія здатна технологічно скорочувати відставання від Заходу.
А для Вашингтона найбільшою загрозою зараз бачаться розмови про створення альтернативної долару світової валюти країнами БРІКС. На майбутньому саміті організації в Південній Африці навряд чи рішення про створення такої валюти буде ухвалено. Об’єктивно для цього ще немає умов. Але створення якоїсь електронної протоверсії розрахунків між країнами вже можуть на рівні проекту в ПАР таки анонсувати.
Хоча тут теж потрібно розуміти, що “незалежність Тайваню” у словах Блінкена має суто казуїстичну конструкцію. США ведуть із Тайванем торгівлю, постачають йому озброєння, організовують пряме авіа- і морське сполучення, відвідують острів з офіційними топ-делегаціями, але при цьому тільки не визнають острів незалежним.
Загалом же відносини між США і КНР настільки приземлилися, що парою-трійкою подібних візитів їх не реанімувати. Між країнами чітко склалося стратегічне протистояння. Воно поки що відбувається в м’якій версії, але динаміка йде саме в цьому векторі – конкуренції, протистоянні та ціннісно-цивілізаційному розриві.
