Президент України Володимир Зеленський визнав, що ЗСУ почали наступ на південному напрямку. Одночасно став зрозумілий і загальний контур військового задуму Генштабу ЗСУ, так само як і місце головного удару.
Інша справа, що результати поки що не дуже зрозумілі, хоча обидві сторони і визнають, що українська армія ще не ввела в бій основні резерви. Наразі у ЗСУ намітився оперативно-тактичний успіх тільки на Великоновосілківському виступі, де вдалося взяти відразу кілька сіл.
Уже зараз очевидно, що ні стрімкого, ні виснажливо-повільного, але при цьому ефективного продавлювання першої лінії оборони супротивника поки що домогтися не вдалося. Наскільки в цих боях вимотані російські війська, так само і наскільки зберігається наступальний потенціал у штурмових бригад ЗСУ, сказати складно. Однак, якщо стежити за зміною лінії фронту, то вона до 10 травня була мікроскопічною.
Що стосується стратегічного задуму ЗСУ, то, судячи з усього, українське командування поставило в цьому наступі перед своїми підлеглими максимально складне завдання – вийти на Токмак із подальшим просуванням до Мелітополя і подальшим перерізанням берегової лінії по Азовському морю. Це саме те стратегічне завдання, виконання якого поставить російську армію в по-справжньому катастрофічне становище в цій війні.
Також звертаємо увагу на ключове місто, за яке має сенс вести битву на її початковому етапі – це Токмак. Це головний вузловий центр, що відкриває варіативні перспективи для ЗСУ вести наступ одразу за трьома ключовими напрямками – на Енергодар, Мелітополь і Бердянськ. У разі якщо ЗСУ прориваються і опановують Токмак, становище ЗС РФ у всьому північному Приазов’ї стає майже катастрофічним.
Тому наполегливий намір ЗСУ прорватися саме на цьому напрямку, що висміювали багато російських воєнкорів, з погляду досягнення максимально прийнятного результату в цьому плані повністю обґрунтований.
