Відносини між Києвом і Варшавою стають далекими від ідеальних. Польща відстоює своє право на заборону ввезення українського зерна, і вже відкрито звинувачує Київ у тому, що він поводиться невдячно, коли дорікає польській владі у створенні перешкод для ввезення українського продовольства.
У Варшаві підкреслюють, що власні інтереси для неї набагато вищі і значущі за інтереси українські. Отже, якщо мова потім зайде про території, то ніщо не завадить Польщі зайняти таку саму позицію щодо України.
На цьому тлі в мережі з’являється дедалі більше спекуляцій на тему потенційного вторгнення Польщі на територію Західної України та анексії українських земель.
Так, днями білоруський диктатор дав інтерв’ю збіглій українській “журналістці” Діані Панченко, в якому ще раз повторив відому фейкову тезу – “Польща спить і бачить, як би прибрати Західну Україну”.
Кремлівські пропагандисти полюбляють лякати українців нападом з боку поляків, які нібито вже підготували інфраструктуру та військову потугу для анексії українських територій, а тепер до цього ж хору підспівувачів додався Лукашенко.
Але на чому ґрунтується довід про польські наміри? Як вважають окупанти та їх сподручні, Польща нібито хоче ввести військо на Україну і, скориставшись ослабленням республіки, забрати частину її західних територій. А на запитання про те, навіщо їм ці території, відповідь дається така: Варшава має на меті повернути собі території в межах Речі Посполитої.
Ви можете запитати, а навіщо ж тоді Варшава підтримує Україну технікою, озброєнням і фінансами, якщо її мета – ослаблення Києва і захоплення українських земель? На це запитання пропагандисти скажуть, що це потрібно для затягування конфлікту в бажанні максимально сильно послабити як Росію, так і Україну.
Попри те, що в таких аргументах мало сенсу, ці наративи мають великий вплив на українське суспільство, в якому закрадається недовіра до нашого західного сусіда. А ситуація у двосторонніх українсько-польських відносинах використовується третьою стороною у власних корисливих інтересах.
