В останні два тижні стали масово з’являтися повідомлення спочатку про активізацію наступальних дій РФ на північній ділянці фронту поблизу Сватового.
Згідно з даними, опублікованими українським військово-аналітичним ресурсом DeepState, просування російської армії на цій ділянці становило до 6 кілометрів, що змусило українську сторону перекидати під Новоєгорівку резерви.
А говорить це лише про одне – фронт війни в Україні остаточно набув позиційного характеру. Як наслідок, наступальні дії сторін на будь-якій ділянці нинішньої лінії фронту можливі тільки у двох форматах.
Перший – зосередження сил, що багаторазово перевершують угруповання противника, яке стоїть на відповідній ділянці фронту, і доступні йому резерви. І коли ми пишемо “багаторазово”, ми маємо на увазі навіть не триразову, а п’яти-шестикратну перевагу в кількості людей, техніки та артилерії. Тільки в такому разі можна надійно прорвати позиційний фронт і вийти на оперативний простір, провівши по-справжньому масштабний наступ на глибину від кількох десятків до кількох сотень кілометрів. Але ні для ЗСУ, ні для ЗС РФ на сьогоднішній день такий варіант наступу неможливий через брак людей.
Другий можливий формат наступу на глухому позиційному фронті – це “повзучий наступ” або “продавлювання” фронту на окремих його ділянках. Саме так наступали російські сили в Бахмуті. Аналогічним чином просунулися вони під Сватове наприкінці минулого тижня. І приблизно так само наступали ЗСУ на Времевському виступі, під Бахмутом і намагалися наступати під Оріховим протягом останнього місяця.
Очікувати того, що подібні “повзучі” наступи принесуть будь-якій зі сторін перемогу хоча б оперативного (не кажучи про стратегічний) масштабу в осяжній перспективі не доводиться.
