Незабаром Україна отримає очікувані американські танки М1А1 “Abrams”. Проте є певні занепокоєння щодо невеликої кількості танків (лише 31 одиниця), а також стосовно моделей танків та їх адаптації до сучасних умов на українському театрі військових дій.
Сполучені Штати, безумовно, є потужною воєнною державою з великою історією військових успіхів та сильним воєнно-промисловим комплексом. Однак навіть для таких великих держав розвиток збройних сил визначається рядом об’єктивних чинників, таких як географічне розташування та характер воєнних конфліктів, в яких вони беруть участь.
Завдяки своєму географічному положенню, Сполучені Штати Америки фактично є острівною країною. На півночі їхньою сусідкою є Канада, яка, здається, завжди буде сприйматися як додаток до США. На півдні розташована Мексика, територію якої американці в значній мірі анексували ще у XIX столітті. Це пояснює, чому всі війни, які США вели у своїй історії, починаючи з Першої світової, були переважно експедиційного характеру. Основними компонентами цих війн завжди були морські та авіаційні сили. У такому контексті, танкове виробництво ніколи не було ключовим елементом оборонно-промислового комплексу США.
Крім того, навіть союзники США не високо цінують американські танки. Наприклад, М1А1 Abrams, які США передають Україні, вперше були продані за кордон у 1988 році в Єгипет. Це було зроблено за умовою, що Єгипет сам буде збирати цю техніку. Сьогодні ж “Абрамси” у руках іноземних власників частіше схожі на дороговартісні політичні подарунки, ніж на ефективну військову техніку.
І причина цього проста: за співвідношенням ціна/якість ці танки поступаються, наприклад, німецькому “Леопарду 2”, не кажучи вже про продукцію інших країн, що займаються танкобудуванням.
Тепер розглянемо, що Україна отримає у своє розпорядження. ЗСУ отримають не найстарішу модель М1 зі 105-мм гарматою, а оновлений варіант М1А1. Однак варто пам’ятати, що це танк, створений і зібраний у 80-х роках XX століття за часів холодної війни. Його початкова мета – протистояти радянським танкам Т-64Б, Т-80Б і Т-72А.
Це, безумовно, техніка минулого століття, призначена для вирішення бойових завдань того часу. Зараз ми не будемо порівнювати цей варіант “Абрамса” з російським Т-90 “Прорив”, особливо з огляду на те, що прямих танкових зіткнень у сучасних конфліктах небагато. Також варто зазначити, що під час проєктування цього танка американські інженери не припускали появу в противника таких засобів, як баражувальні боєприпаси “Ланцет”, керовані снаряди на кшталт “Краснопіль” або стрибучі протитанкові міни ПТКМ-1Р, що атакують найвразливіші місця броні.
