Напередодні держсекретар США Ентоні Блінкен відвідав Київ. Спочатку він відвідав разом із главою МЗС України Берковецьке кладовище, потім обидва поїхали в “Макдональдс”. Ну, а після цієї події Блінкен зустрівся з президентом Зеленським.
На зустрічі із Зеленським також була присутня Вікторія Нуланд – один із головних представників неоконсерваторів у США. Для Києва, налаштованого виключно на продовження війни з Росією, можливо, це і добрий знак, хоча б тому що Нуланд – послідовний прихильник максимально військового впливу на Росію.
З іншого боку, тут є і негативний фактор, тому що, якщо Нуланд зневіриться, що Україна здатна здобути військову перемогу над ворогом, тоді справи в плані зовнішньої підтримки в України будуть не дуже.
Окремо варто відзначити ситуацію з військовою підтримкою: Блінкен у вже сформованих традиціях оголосив про нову допомогу США на 1 млрд доларів. Сама по собі ця сума вже й не сприймається як особливо щедрий подарунок, привозили раніше американці і побільше. Але якщо розібрати цей мільярд на атоми, то там зовсім все виходить сумно.
100 мільйонів, наприклад, звідти йдуть на “підтримку довгострокових військових потреб України”, тобто ці гроші автоматом залишаються всередині США. Ще 200 мільйонів “на підтримку інституційних реформ в Україні”, що, власне, теж залишається здебільшого всередині США. 90 мільйонів – на розмінування території… І тільки 175 мільйонів виділяється на постачання озброєнь і боєприпасів.
По суті, Блінкен ніякої позамежної допомоги не привіз. Скромне базове фінансове вливання для поточної підтримки штанів. І зовсім уже окремим знущанням стала новина про передачу Україні конфіскованих активів російських олігархів. Щоправда в цій же промові не згадав, що йдеться лише про 5 мільйонів доларів.
У цьому сенсі, нещодавній візит високого американського чиновника до Києва показав, що США чекають від України активних дій на фронті, а також реальних успіхів. Якщо ж цього не станеться, то велика ймовірність, що військова допомога і фінансові впливи продовжать знижуватися і в майбутньому, що не обіцяє позитивом для ЗСУ.
