У світовій арені триває активне дипломатичне переосмислення української кризи: серед ключових гравців склалися різні точки зору щодо шляхів завершення конфлікту, але жодна з них не здобула остаточної переваги.
За останній час серед західних союзників виявились дві основні позиції. З одного боку, США та Німеччина висловлюються проти поспішного включення України до НАТО, маючи на увазі потенційні ризики. З іншого боку, Великобританія та Франція підтримують ідею майбутнього членства України в Альянсі, хоч і визнають, що це питання далеке від швидкого вирішення.
Дискусії також розгорнулися навколо визначення цілей війни. В той час як США та Німеччина наголошують на важливості уникнення поразки України, новий альянс Великобританії та Франції стоїть на тому, що Україна має здобути перемогу.
З публікацій аналітиків стає зрозуміло, що Німеччина схиляється до компромісу, де Росія могла б зберегти Крим і Донбас за допомогою дипломатичних маневрів, в той час як інші окуповані території мали б бути звільнені. Цей підхід має намір обговорити О. Шольц з Сі Цзіньпіном.
Тим часом, британсько-французький блок вважає, що поступки агресору в Криму та Донбасі є надмірними. Вони пропонують залишити за Росією лише Крим, але з перспективою його повернення Україні. Відповідно до цього, вони готові забезпечити Україну зброєю та фінансовою допомогою для звільнення окупованих територій.
У той же час, США та їхні союзники налаштовані на обмежену підтримку України, спрямовану на поступове відступлення на фронті до початку переговорів.
Китай, який вважає Україну зоною російських інтересів, зацікавлений у швидкому завершенні війни, що сприятиме економічним інтересам Пекіна. Водночас Китай підтримає будь-яке мирне врегулювання, яке обіцяє стабільність та нові можливості для економічного зростання.
В умовах цих геополітичних розкладів Україна продовжує шукати оптимальні шляхи співпраці зі світовими державами, прагнучи забезпечити собі міцну позицію на переговорах, незалежно від зовнішньої підтримки.
Вирішальну роль відіграють фронт та тил, де має бути зосереджена основна увага країни для забезпечення стійкості та просування до миру.
