Нещодавно тема переговорів про завершення війни в Україні знову привернула увагу спільноти та аналітиків: відбулося одразу кілька подій, які могли вплинути на цю можливість.
Спершу стало відомо, що наступ російських військ під Харковом виявив серйозні проблеми з резервами ЗСУ. За словами голови української розвідки Кирила Буданова, ситуація є надзвичайно складною, і навіть посилення мобілізації не зможе негайно вирішити цю проблему.
Західні країни, зі свого боку, не поспішають відправляти свої війська в Україну або дозволяти удари по російській території, особливо після нещодавніх погроз Москви щодо можливого застосування ядерної зброї. Велика Британія та США чітко зазначили, що удари їхніми ракетами дозволені лише по міжнародно визнаній території України.
Крім того, західні аналітики обговорюють ймовірність початку переговорів між Україною та Росією про припинення бойових дій по поточній лінії фронту. Хоча українська влада продовжує заявляти про намір відновити кордони 1991 року, зростає розуміння, що поточні умови можуть не дозволити досягти цієї мети найближчим часом.
Продовження війни за недостатніх ресурсів може призвести до подальших втрат територій і погіршення переговорних позицій України. Більше того, суспільна думка в країні починає схилятися до необхідності якнайшвидшого завершення конфлікту через втому та страх перед тотальною мобілізацією.
Також примітно, що Кремль заявив про готовність припинити бойові дії по лінії фронту, підтримавши китайську ініціативу, яка передбачає зупинку боїв без виведення російських військ із захоплених територій. Росіяни також наголосили на важливості обговорення гарантій безпеки для обох сторін, маючи на увазі положення раніше обговорюваних «Стамбульських угод».
Однак, як в Україні, так і в Росії, і на Заході існують сили, які можуть бути не зацікавлені в швидкому завершенні війни. Історія показує, що навіть коли мирне врегулювання здавалося близьким, знаходилися фактори, які призводили до ескалації конфлікту.
