На початку війни активно використовувала ударні дрони, що давало позитивні результати та допомогло зупинити ворога. Однак Росія швидко засвоїла цей урок і тепер має величезну кількість безпілотників, повідомляє “IntelliNews”.
Раніше ЗСУ адаптували звичайні дрони для бойових завдань, прикріплюючи до них гранати радянських часів. Поступово в Україні запустили виробництво бойових дронів, а союзники почали їх постачати.
Проте Росія швидко зреагувала, і тепер вона перевершує Україну як за кількістю дронів, так і за технологіями їх виробництва. Конфлікт показав переваги безпілотників, вивівши їх використання на новий рівень. Дрони сьогодні активно застосовуються для розвідки та ударів по противнику. На полі бою можна побачити різні типи і моделі дронів – від маленьких з розмахом крил 12 см до великих з розмахом 15 метрів.
Росія налагодила випуск своїх безпілотників та почала купувати їх у Ірану та інших країн. Це дозволяє їй використовувати вдвічі більше дронів, ніж Україна, а також застосовувати плануючі бомби. Російська економіка перейшла на військові рейки для забезпечення фронту, тоді як оборонна промисловість України значно відстає. ЗСУ залежать від поставок союзників, що останнім часом відчувають дефіцит боєприпасів.
Наразі у ЗСУ немає засобів протидії російським дронам типу “Орлан-10” та “Ланцет”. Розвідувальні безпілотники передають інформацію FPV-дронам, які точно вражають цілі, надаючи суттєву підтримку наземним силам. Західні країни надали Україні танки “Леопард-2” та “Абрамс”, але вони майже не досягли поля бою через удари російських безпілотників. Україна використовує “Гепарди” і “Петріоти” для відбиття повітряних атак, але їх недостатньо для впливу на ситуацію на фронті.
Росія також випереджає Україну та її союзників у можливостях електронної протидії дронам. ЗСУ не мають таких систем РЕБ, як армія РФ. Російські дрони літають на постійно змінюваних частотах, що ускладнює їх виявлення та заглушення.
“Раніше ми робили засоби РЕБ в діапазоні 900 МГц. Зараз російські дрони працюють в діапазоні від 700 до 1000 МГц, тому наші старі засоби РЕБ неефективні”, – повідомили в Генштабі ЗСУ.
Україна теж впроваджує інновації в оборонній сфері. Виробництво систем РЕБ зросло на 50%, але це навіть на 5% не задовольняє потреб фронту. ЗСУ щомісяця втрачають близько 10 тисяч дронів і потребують постійних поставок цієї техніки. На початку війни в Україні лише 7 компаній випускали дрони, сьогодні їх кількість зросла до 200. При цьому тільки у 58 є державні замовлення. Експорт дронів з України заборонений під час воєнного стану.
У 2024 році планують випустити для ЗСУ 1 мільйон дронів, а союзники обіцяли відправити ще стільки ж до лютого 2025 року. Росія раніше випускала близько 100 тисяч дронів на місяць і планує цього року наростити виробництво до 2 мільйонів одиниць. Крім того, вона продовжить купувати безпілотники у союзників, зберігаючи технологічну перевагу на полі бою.
Балтійські країни планують створити “стіну дронів” на кордоні з Росією, яка простягнеться від Норвегії до Польщі. Поки складно сказати, скільки часу знадобиться на її створення. Росія вже активно використовує модифіковані плануючі бомби ФАБ-500М-62, здатні нести навантаження до 1500 кг. “Калібри” можуть нести боєголовку вагою до 450 кг. Розробляються нові плануючі бомби ФАБ-3000 і “Дрель”. Системи РЕБ безсилі проти плануючих бомб. Єдиний спосіб запобігти атакам – збити літак, який їх несе.
Україна має отримати від союзників 60 винищувачів F-16. Армія Росії має понад 300 сучасних літаків, тому ці поставки мало вплинуть на ситуацію на фронті. Українські підприємства випускають морські дрони, прикріплюючи до них старі радянські ракети “повітря-повітря”, але це не має вирішального впливу на ситуацію на фронті.
Таким чином, наразі Україні життєво необхідно розробити нове військове рішення, яке зможе змінити баланс сил і повернути Збройні сили до ситуації як на початку конфлікту, коли завдяки технічному перевазі українська армія витісняла ворога на його територію. Це може включати інновації в області безпілотних технологій, удосконалення систем електронної боротьби та впровадження нових стратегій, що дозволять ефективніше використовувати наявні ресурси та підтримку союзників.
