Після Всесвітнього саміту миру за участю України у мережі почали з’являтися численні мапи, які нібито демонструють, які країни підписали чи не підписали фінальне комюніке.
І хоча декому може здаватися, що світ чітко розділився на “добрих” та “поганих”, ця картинка дуже спрощена і відображає точно ту реальність, яку хочуть просувати деякі світові лідери, зокрема Кремль та Пекін. Вони вводять такі поняття як “Глобальна більшість”, але це спрощення не допомагає у розумінні складностей світової політики. Кожна країна насамперед виходить із власних інтересів, які часто керовані не лише цінностями, але й практичною вигодою.
“Західні” країни, до яких зараховуємо такі держави, як США, Канада, країни Європейського Союзу та Австралія, зацікавлені в збереженні існуючого статус-кво, що дає їм можливість насолоджуватися “рентою розвитку”. З іншого боку, Китай, який є величезною країною з величезними амбіціями, прагне змінити цей світовий порядок, але при цьому він також залежний від високого рівня добробуту Заходу та вільної торгівлі, що ставить його в дуже складне становище.
Є й третя група країн — такі як Індія, Індонезія, Бразилія, Мексика та багато африканських держав, для яких протистояння між новим і старим гегемонами не обіцяє великих привілеїв. Для них важливо зберегти нейтралітет та намагатися виторгувати для себе вигоди з обох боків, обираючи для себе потенційного переможця у довгостроковій перспективі.
Однак така політика Великих держав створює особливо складну ситуацію для України, яку за межами “західного світу” часто сприймають не як самостійного гравця, а як арену для протистояння між Росією та НАТО. Багато країн бачать Україну через призму російських наративів або як союзника колишніх колонізаторів, і це створює додаткові виклики для української зовнішньої політики.
У цьому контексті важливо, щоб Україна активно просувала антиколоніальну повістку на міжнародних аренах і показувала, що сучасна Росія веде колоніальну політику, яку слід зупинити. Такий підхід допоможе Україні знайти більше союзників серед країн, які вже відчули на собі ярмо колоніалізму і прагнуть зберегти свою незалежність і суверенітет.
