У Вірменії наразі відбуваються масові протести, організовані опозицією, яка вимагає відставки прем’єр-міністра Нікола Пашиняна, звинувачуючи його у зраді національних інтересів.
Масові акції почалися після того, як 19 квітня державні комісії Азербайджану і Вірменії домовилися про узгодження кордону двох країн на північному його відтинку. Це рішення викликало невдоволення серед громадян, оскільки вони вбачають у ньому несправедливі територіальні поступки Азербайджану.
Роздратованість людей викликало те, що вірменська влада фактично порушила декларований нею принцип: спочатку анонсували, що реальні роботи з розмежування і можливі обміни територіями відбуватимуться тільки після завершення переговорів і досягнення компромісу з усіх спірних питань, а потім заявили, що погодила делімітацію кордону в Тавушській області, внаслідок чого чотири села перейдуть під контроль сусіда.
Крім того, Єреван пішов на здачу територій без гарантій аналогічних кроків із боку Баку. Нагадаємо, що 2021 року азербайджанська армія захопила низку стратегічних позицій на кордоні з Вірменією, просунувшись, як запевняють у Єревані, углиб вірменської території.
У якості реакції на політику Пашиняна противники делімітації організували марш до площі Республіки в Єревані. На чолі цього руху став архієпископ Баграт Галстанян, який звернувся до глави Вірменської апостольської церкви з проханням звільнити його від служіння через намір взяти участь у політичній боротьбі. Рух “Тавуш заради батьківщини” висунув його кандидатом на пост прем’єр-міністра.
9 травня протестувальники з прикордонної Тавушської області, очолювані архієпископом, дійшли до Єревана і на мітингу вимагали відставки Пашиняна. Вони також розпочали переговори з парламентськими фракціями, закликаючи депутатів висловити вотум недовіри уряду. Опозиційні фракції “Айастан” і “Честь імею” підтримали цю ініціативу. Баграт Галстанян закликав розпочати 10 травня акції непокори по всій країні та запропонував студентам і викладачам оголосити страйк.
Вірменська молодь активно підтримала опозиційний рух: учасники акцій виходять на вулиці з прапорами Вірменії та Нагірного Карабаху, скандуючи гасла на підтримку боротьби за відставку поточного міністра. Вони звинувачують уряд у лобіюванні інтересів Туреччини та Азербайджану, наводячи як приклад заяву президента Азербайджану Ільхама Алієва про те, що делімітація в Тавуші проходить на умовах Баку.
Опозиційні лідери закликають громадян до єдності в боротьбі за відставку Пашиняна. Заступник голови молодіжного крила Республіканської партії Вірменії Айк Дерзян наголошує на необхідності об’єднання суспільства для захисту національних інтересів. Представник молодіжного союзу АРФ “Дашнакцутюн” Севак Назарян висловлює думку, що у Вірменії немає майбутнього, якщо Пашинян залишиться при владі. Він зазначає, що після війни 2020 року опозиція вимагала відставки Пашиняна для збереження Арцаха, а тепер вже йдеться про збереження самої вірменської державності.
Кажучи про реальну загрозу протестів для уряду можна казати, що виступи справді здаються вкрай небезпечними та сама влада реагує на них досить нервово: численні затримання протестувальників, які не порушили громадського спокою, засвідчують турботу уряду. Так, на одному з протестних мітингів у травні було затримано майже двісті осіб. Окрім того, значною подією стало активне втручання Вірменської церкви в політичний процес, особливо з боку опозиції. Незважаючи на те, що архієпископ Галстанян заявляє про свою індивідуальну участь, підтримка з боку церкви є досить очевидною.
