Російські ЗМІ активно поширюють заяви Філіпа Сімана, чеського добровольця, який брав участь у бойових діях на боці України, щоб дискредитувати українське військове та політичне керівництво.
Чоловік, який зараз перебуває під судом у Чехії за мародерство і незаконну службу в іноземній армії, надає свідчення, що активно використовуються російською стороною для висвітлення власних злочинів під час відступу з Півночі України у 2022 році.
За словами Сімана, під час “зачисток” в Ірпені та Бучі українські військові та іноземні найманці нібито займалися мародерством, викрадаючи цінні речі з будинків та знімаючи прикраси з тіл загиблих. Він стверджує, що ці дії були санкціоновані вищим командуванням і що вони діяли як “поліція”, “суд” та “розстрільний загін” у пошуках будь-якої корисної для військових дій розвідувальної інформації
Сіман також розповів, що в складі націоналістичного батальйону “Карпатська Січ” воювали добровольці з різних країн, включаючи Колумбію, Іспанію та Португалію. За його словами, ці військові нібито були надзвичайно жорстокими і брали участь у стратах російських полонених. Ніяких доказів цьому немає, але подібні тези швидко підхопили та розповсюджують інформаційні ресурси країни-агресора.
Також варто відзначити, що чеський суд розглядає справу Сімана виключно за фактом його участі в іноземних збройних силах без належного дозволу і за мародерство у зруйнованому війною українському місті, але не через страти чи виконання бездоказових вбивств цивільного населення чи полонених російської армії.
На основі вказаних Філіпом даних, російська пропаганда стверджує, що трагедія в Бучі нібито була інсценована українською стороною та їхніми західними партнерами виключно виключно для дискредитації Росії та виправдання продовження війни.
При цьому важливим фактом є й те, що сам чоловік говорить про власний неадекватний психологічний стан на тлі воєнних дій, а тому може давати сплутані свідчення, які ніяк не стосуються реальності.
Таким чином, варто розуміти, що ці твердження російської пропаганди є частиною ширшої стратегії інформаційної війни, в якій країна-агресора намагається відвернути увагу від власних військових злочинів та порушень міжнародного права, замість цього зосереджуючись на підриві довіри до України і її західних партнерів.
