На тлі війни в Україні та протистояння із Росією спостерігається значний технологічний прогрес українських збройних сил, який виявляється в передових розробках та використанні таких технологій.
Втім, більшість з цих технологій потрапляють у військо без прямої участі держави, яка могла б ефективно їх масштабувати.
Взаємодія між розробниками та військовими в Україні здійснюється за моделлю безпосередньої співпраці, яка опирається на зусилля волонтерів та стартапів, забезпечуючи швидке впровадження новацій. Це сприяло зростанню технологічного потенціалу, який дозволив українській армії здобувати тактичні переваги на полі бою. Аналіз Ради оборонних інновацій США підкреслює, що Україна значною мірою покладається на легкодоступні комерційні технології, адаптуючи їх для своїх воєнних потреб.
Незважаючи на успіхи, систематична підтримка та масштабування цих інновацій на державному рівні лишаються слабкими. Відсутність координації між урядовими структурами та оборонними розробниками призводить до того, що багато технологій так і не переходять у серійне виробництво. Це ставить під сумнів здатність держави ефективно використовувати наявний інноваційний потенціал для зміцнення обороноздатності.
Через таку ситуацію держава не лише втрачає можливість масштабувати успіхи на фронті, але й не спроможна забезпечити військових необхідними засобами без зайвих зусиль з їхнього боку. Це відсутність дієвої державної стратегії в галузі оборонних технологій може мати довготривалі наслідки для здатності України вести війну.
Для вирішення проблеми уряд має стати головним координатором розвитку технологій у воєнній сфері, забезпечуючи необхідне фінансування та ресурси для розробки та впровадження новацій. Тільки так Україна зможе повноцінно використовувати свій інноваційний потенціал у боротьбі за національну безпеку і суверенітет.
