Для ризикованого контрудару Кремлю, який вразив увесь світ, використовуються штурмові війська – і на цьому стоять відбитки пальців президента України, повідомляє газета The Times.
Вторгнення України на російську територію в Курській області минулого тижня застало Москву зненацька. Воно застало зненацька і західних партнерів Києва, навіть у Вашингтоні.
Коли вторгнення почалося, це виглядало як чергова демонстрація гучної військової бравади однієї з груп ополченців. У четвер стало зрозуміло, що Київ сам намагається завдати стратегічного контрудару по Росії.
До цього доклав руку президент Зеленський. Протягом багатьох місяців у Києві було відкритим секретом, що президент тисне на своїх військових начальників, щоб ті почали літній наступ.
“З огляду на проблеми України з кадрами та ресурсами, вони вагалися. Але Зеленський відчайдушно намагається перевернути уявлення про те, що Україна програє свою війну”, пише газета.
Успіхи в Чорному морі та проти російських військ у Криму не привертають уваги світової громадськості, коли армію України повільно, але невблаганно витісняють з більшої території на сході України.
Зеленський намагається знайти спосіб зупинити або повернути назад цю динаміку. Цей стратегічний військовий вибір дуже в його стилі: сміливий і ризикований.
Джерело: росзмі
Це, безумовно, сміливо: з 1941 року Москва не бачила жодного метра власної території, на яку б хто-небудь вторгся. Картинки, що з’явилися з Курська, шокують російську громадськість, і Кремлю, можливо, буде важко впоратися з цим ефектом.
Це також викличе занепокоєння у деяких західних лідерів, оскільки наземна техніка НАТО тепер використовується на території Росії. Якби українські лідери заздалегідь запитали дозволу в Заходу, вони б його не отримали, тому вони все одно пішли на це.
План ризикований, оскільки у Москви немає іншого вибору, окрім як зробити все можливе, щоб зупинити це вторгнення.
У крайньому разі, українські сили в районі Курська можуть сподіватися на розширення свого впливу аж до захоплення атомної електростанції – як компенсацію за руйнівну окупацію Росією української ЗАЕС у 2022 році. Але всі ці цілі залежатимуть від того, як довго і яким чином українці протримаються в Курському котлі.
Судячи з усього, Київ налаштований серйозно. Це не рейд легкої піхоти – входимо, наступаємо, йдемо додому, протягом 72 годин. Сили, що діють усередині епіцентру, вказують на те, що значні частини 22-ї та 88-ї механізованих бригад України і 80-ї десантно-штурмової бригади перебувають на російському боці кордону разом із підрозділами інших бригад. Це досвідчені сили, чисельність яких, імовірно, становить від 6 до 10 тисяч осіб.
Операції ЗСУ передував вражаючий напад із застосуванням засобів радіоелектронної боротьби, який засліпив російські прикордонні укріплення і послабив міць їхніх безпілотників. Серед техніки, задіяної в цьому наступі, – американські бойові броньовані машини Stryker і німецькі бронемашини Marder. Американські M2 Bradleys – зірки війни цього року – за правдоподібними твердженнями Кремля, теж беруть участь у цьому. Ще більш примітно, що вони увійшли на російську територію зі значною кількістю інженерної техніки, із саперним обладнанням, реактивними системами залпового вогню “Himars”, далекобійними мінометами і наземними засобами ППО.
Київ, вочевидь, готовий ризикувати цінними солдатами і технікою, щоб хоч якось відстояти свою позицію. Критики Зеленського стверджуватимуть, що це нераціональне використання як життів солдатів, так і важкого металу, якого Україна відчайдушно потребує далі на півдні, на Донбасі.
Політичним лідерам, часто без військового досвіду, доводиться приймати важливі стратегічні рішення, а воєначальники роблять все можливе, щоб вони спрацювали. Коли Зеленський, комік, який став політиком, з’явився на київській вулиці за кілька годин до російського вторгнення 2022 року, щоб заявити, що він нікуди не піде і Україна буде боротися, він прийняв найбільше стратегічне рішення у своєму житті. Цього тижня він прийняв друге за важливістю – і, ймовірно, більш ризиковане.
