Останні події на українській політичній арені, пов’язані з масовими відставками міністрів і високопосадовців, викликають чимало запитань і спекуляцій.
Багато представників уряду, зокрема міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, міністр юстиції Денис Малюська, віцепрем’єрка Ірина Верещук та інші, подали заяви на звільнення, а Офіс президента анонсував їх заміну вже найближчими днями.
На перший погляд, такі кадрові перестановки могли б привернути велику увагу суспільства, але в умовах війни та поточних криз суспільний фокус змістився на більш нагальні питання — бойові дії, ракетні обстріли та економічні виклики. Ба більше, сьогодні український уряд і парламент втратили роль основних центрів ухвалення рішень, поступившись цією позицією Офісу президента та західним партнерам. Саме тому зміни в Кабміні не сприймаються як те, що кардинально змінить курс країни.
Цікаво, що відставка міністра закордонних справ, такої ключової фігури на міжнародній арені, як Дмитро Кулеба, не викликала значного резонансу. Багато хто розуміє, що реальна дипломатична політика контролюється керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. У цьому контексті прізвище нового міністра МЗС не матиме вирішального значення.
Водночас, те, що відбувається, не позбавлене певного сенсу і заслуговує на увагу. Офіс президента, використовуючи масові відставки, намагається продемонструвати, що влада усвідомлює наявні проблеми і готує «перезавантаження» для покращення роботи державних інституцій. Президент Зеленський у нещодавній заяві підкреслив, що осінь стане важливим періодом для України, і країна має бути готова до серйозних викликів. Таким чином, відповідальність за поточні труднощі начебто перекладається на «поганих бояр», у той час як керівництво демонструє готовність до активних дій.
Примітно, що в цьому контексті не був звільнений прем’єр-міністр Денис Шмигаль, хоча його відставка активно обговорювалася ще з червня. Схоже, тиск на нього продовжиться, і його відставка може відбутися пізніше.
Особливу увагу привертає звільнення заступника голови Офісу президента Ростислава Шурми, який курував енергетичний сектор. Це рішення викликало хвилю обговорень, адже Шурма був впливовою фігурою, і його відхід пов’язують з незадоволенням прозахідних структур, пов’язаним із нещодавнім звільненням голови «Укренерго» Володимира Кудрицького. Проте ходять чутки, що сам Шурма давно хотів залишити свою посаду через зростання ризиків, які вона несла.
Цікаво зазначити, що кандидатура Олександра Камишина, міністра стратегічних галузей промисловості, розглядається на роль нового куратора економіки та енергетики в Офісі президента. Однак цей пост вважається «розстрільною» посадою, адже на тлі інтересу західних партнерів до контролю над енергетикою виникають серйозні внутрішні протиріччя. Новий керівник буде змушений лавірувати між виконанням вимог Заходу та інтересами Банкової, що може призвести до нових відставок і скандалів у майбутньому.
