Сьогодні Захід стикається з серйозним викликом, який може мати глибокі та довготривалі наслідки. Страх перед можливістю нанесення ударів по території Росії із застосуванням американської зброї створює прецедент, який поступово отруює суспільство зсередини.
Це нагадує ситуацію, коли ми стаємо свідками насильства, але не маємо можливості або бажання втрутитися. Така пасивність негативно впливає як на психіку окремих людей, так і на цілі країни.
Історія свідчить про численні приклади, коли небажання втрутитися у конфлікти мало руйнівні наслідки.
Культуролог Зоя Звіняцьковська у своїй статті порівнює це з булінгом у класі її дитини:
Хоча сама дитина не була безпосередньою жертвою, атмосфера насильства і бездіяльність школи отруювали всіх учнів. Спостерігати за насильством і не мати можливості його зупинити – це глибокий психологічний удар для свідків таких подій.
Подібним чином Захід, протягом десятиліть спостерігаючи за агресією СРСР та сучасної Росії – від введення радянських танків до Праги і Будапешта до будівництва Берлінської стіни – не наважувався активно втручатися.
Це відчуття безпорадності, ймовірно, сприяло зміщенню фокусу європейських суспільств у бік особистісного розвитку та самовдосконалення. Люди стали менш вірити у колективні дії і більше зосереджувалися на власному внутрішньому світі, що може знижувати здатність суспільства до єдиного протистояння зовнішнім загрозам.
Протягом останніх двох десятиліть Захід спостерігав за різними конфліктами, такими як чеченські війни, грузинська агресія та інші, у яких Росія відігравала ключову роль. Автор стверджує, що ця пасивність неминуче призведе до негативних наслідків для Заходу.
Коли спостерігаєш насильство і не хочеш або не можеш його зупинити, це відбивається на всіх учасниках суспільства. Такий «спогляд з бездіяльністю» поступово руйнує моральні та етичні основи суспільства, викликаючи внутрішню деградацію.
Відсутність рішучих дій може стати фатальною помилкою для західних суспільств. Пасивність, навіть якщо її наслідки не відчутні відразу, має довготривалі негативні ефекти. Захід, дозволяючи Росії діяти агресивно і не втручаючись, піддається впливу цієї «отрути», яка поступово ослаблює суспільні інститути та колективну свідомість – навіть якщо це поки що непомітно зовні.
Таким чином, уникнення прямої конфронтації, яке може здатися вигідним у короткостроковій перспективі, насправді є загрозою для самого Заходу. У прагненні зберегти мир Захід ризикує втратити власну силу та впевненість, перетворюючись на пасивного спостерігача, що піддається внутрішньому розкладу.
