Російські ракетні удари поставили українську енергетику на межу виживання, створюючи серйозні загрози не лише для енергопостачання, але й для ядерної безпеки країни.
Функціонування української енергосистеми та рівень дефіциту потужностей, а отже і масштаби можливих відключень, значною мірою залежать від атомної енергетики, на яку припадає 50–60% генерації. Взимку споживання електроенергії зростає, а внесок відновлюваних джерел енергії зменшується через короткий світловий день та хмарність. Тому проходження зимового періоду значною мірою залежить від здатності захистити атомні електростанції.
Під час останньої масштабної ракетно-дронової атаки на українську енергосистему 26 серпня, яка стала наймасштабнішою за період війни та в історії людства, ворог намагався відключити атомні енергоблоки. Удари були спрямовані на підстанції, що з’єднують потужності атомних блоків з енергосистемою. Це могло призвести до системної аварії або блекауту, коли частина чи вся країна залишилася б без світла на декілька днів, як це було в листопаді 2022 року.
Ймовірно, агресор утримається від прямих ударів по атомних блоках через непередбачувані наслідки та можливу гостру реакцію не лише Заходу, але й своїх союзників. Однак навіть такі непрямі удари становлять загрозу не лише для енергопостачання, але й для безпечної роботи АЕС. Ураження певних підстанцій може спричинити аварійну ситуацію з радіоактивним забрудненням, адже робота атомного блоку може стати неконтрольованою навіть на короткий час, що несе ризик значних проблем з радіаційною безпекою.
Після атаки 26 серпня МАГАТЕ оголосило про початок моніторингу високовольтних підстанцій, усвідомлюючи ризики для АЕС. Проте навряд чи це зупинить агресора в його енергетичному терорі. Як показали десять років війни, більш ефективними методами захисту є не лише моніторингові місії. Можливо, сили оборони можуть вдатися до симетричних дій, адже ворог розуміє лише силу.
Радник США з питань національної безпеки Джейк Салліван висловив припущення, що росіяни спробують атакувати інфраструктуру АЕС. Він окреслив три основні напрямки захисту цієї інфраструктури та протидії атакам: додаткові системи ППО, будівництво захисних споруд для підстанцій та розподільчого обладнання, а також швидке відновлення пошкоджених потужностей.
Системи протиповітряної оборони є найбільш ефективним засобом захисту енергетичної інфраструктури. Захистити велику електростанцію бетонним саркофагом, який витримає, наприклад, повторні удари балістичними ракетами, практично неможливо або ж це потребує неймовірних затрат часу і ресурсів. Проте забезпечення України достатньою кількістю систем ППО повністю залежить від західних партнерів, і ми можемо розраховувати лише на ті обсяги, які нам нададуть.
Важливість достатньої кількості систем ППО стосується не лише атомних електростанцій. Відновлення будь-якого великого енергетичного об’єкта, такого як теплова електростанція, втрачає сенс без належного захисту, адже місяці складних і дорогих робіт можуть бути знищені черговим ракетним ударом. Ворог наразі здійснює більш концентровані атаки, спрямовуючи значно більше ракет і дронів на конкретні об’єкти, ніж це було, наприклад, у 2022 році. Це робиться, зокрема, щоб виснажити можливості ППО, які захищають ці об’єкти. Навесні президент зазначав, що Трипільська ТЕС на Київщині була знищена ракетними ударами саме через відсутність ракет ППО для її захисту.
Отже, перший пункт рекомендацій Саллівана — збільшення постачання систем ППО. Але в цьому питанні Україна повністю залежить від партнерів.
Другий пункт — будівництво захисних споруд, зокрема бетонних. Салліван зазначає, що “Україна досягла певних успіхів у цьому напрямі, але, чесно кажучи, ще багато потрібно зробити, і ми намагаємося надати їм інструменти для створення такої інфраструктури навколо більшої кількості енергетичних об’єктів”. Однак на минулому тижні прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що будівництво третього рівня захисних споруд на енергооб’єктах призупинено: “Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури розпочало будівництво третього рівня пасивного захисту на підстанціях НЕК “Укренерго”, але міжнародні партнери не бачать доцільності фінансування такого дорогого проєкту до проведення випробувань цієї технології”. Тобто захист буде збудовано на одному-двох об’єктах, а потім оцінюватимуть його ефективність.
Третій елемент — швидкі ремонти. США надають як фінансову, так і технічну допомогу, працюючи з партнерами для збільшення обсягів цієї підтримки. Проте загальні потреби у фінансуванні та обладнанні для відновлення української енергосистеми значно перевищують те, що було отримано до цього часу.
На минулому тижні видання Politico опублікувало статтю, де одним з головних акцентів було те, що якщо партнери не нададуть достатньої допомоги, Україна може програти енергетичну війну цієї зими. Тому сьогодні залишається сподіватися, що західні партнери прискорять реалізацію тих рекомендацій, які вони пропонують для захисту енергосистеми.
