Сьогодні Президент Зеленський презентував “План перемоги” України. На перший погляд, ця ініціатива мала би стати стратегічним проривом, але більшість його пунктів вже відомі.
Основні моменти включають запрошення в НАТО, дозвіл на удари по російській території та використання українських корисних копалин для потреб Заходу. Однак, здавалося б, такі амбітні заяви викликають чимало сумнівів, особливо серед західних партнерів України.
Головні причини сумнівів пов’язані з тим, що жоден із пунктів “Плану перемоги” не є реальним інструментом для досягнення швидкої зміни на фронті. Запрошення в НАТО, яке звучить як один із ключових аспектів, навряд чи вплине на ситуацію, адже вступ України в Альянс якщо й відбудеться, то вже після завершення війни. Крім того, дозвіл на використання далекобійних ракет для ударів по російській території також не є новим — подібні удари вже здійснюються по тилових позиціях РФ у захоплених регіонах, але вони не стримують наступ російських військ.
Відверто кажучи, відсутність прямих проривних рішень і конкретних механізмів реалізації таких цілей говорить про те, що “План перемоги” Зеленського має більше політичний, аніж практичний характер. У певному сенсі, це спроба Києва загострити напруженість між Заходом і Росією, можливо, щоб ускладнити будь-які спроби мирних переговорів.
Чи є шанс на пряме втручання НАТО?
Здається, основна мета Києва полягає в тому, щоб залучити НАТО до безпосередньої участі у війні, зробити її більш масштабною, примусивши західні країни перейти червону лінію Кремля. Але для багатьох західних еліт та суспільств пряма конфронтація з Росією все ще асоціюється з ризиком ядерної війни, що є значно більш страшним сценарієм, ніж навіть поразка України в цьому конфлікті.
Більше того, багато західних аналітиків уже зараз обговорюють альтернативний сценарій — зупинку бойових дій по поточній лінії фронту. Це не означало б поразку України, але й не було б її тріумфом. Це розглядається як можливий компроміс, і для деяких країн цей шлях може виглядати менш ризикованим і більш прагматичним, ніж затягування війни на роки.
“Партія війни” і майбутнє конфлікту
Важливо зауважити, що в США існує так звана “партія війни”, яка підтримує продовження конфлікту до повної перемоги над Росією. Ця група впливових осіб вважає, що західні країни не повинні боятися відповідей з боку Кремля та що продовження війни — це не тільки можливий, але й необхідний крок. Вони активно просувають ідею, що захід має діяти більш рішуче і не зважати на потенційні наслідки.
Не варто забувати, що в оточенні Джо Байдена також є представники цієї “партії”, які могли б підштовхнути його до рішучих кроків протягом решти його каденції. Особливо це актуально в контексті виборів у США, після яких влада може перейти до іншої адміністрації, яка має зовсім інші погляди на ситуацію в Україні.
Чи є Зеленський заручником власної стратегії?
Наразі, схоже, що стратегія Зеленського спрямована на загострення ситуації, але водночас може виявитися, що він опиниться у ситуації, коли очікуваного підтримання ескалації від Заходу не буде. Принаймні на сьогодні Захід, вочевидь, не готовий брати на себе такий рівень ризику.
Зеленський прагне зберегти підтримку західних партнерів, однак, якщо “партія війни” не отримає перевагу, то його плани можуть зіткнутися зі стіною невиправданих очікувань. У світлі нових заяв можна припустити, що насправді «план перемоги» Зеленського — це не стільки план як механізм тиску, покликаний залучити Захід на свою сторону шляхом провокаційних дій.
Зараз, коли західні партнери починають розглядати альтернативні сценарії, майбутнє “Плану перемоги” залишається невизначеним. Відчайдушна тактика Києва, спрямована на ескалацію, може спрацювати лише в короткостроковій перспективі, але довгострокові наслідки, ймовірно, будуть невтішними. Небезпека тут полягає в тому, що Україна може залишитися на самоті в цьому конфлікті, якщо Захід не схвалить подальшу ескалацію, а Київ залишиться без альтернативних варіантів розвитку.