Останні вибори в Грузії стали своєрідним дзеркалом для України, відображаючи можливі ризики та виклики, з якими можемо стикнутися й ми. Перемога проросійських сил у цій країні підняла багато питань: що пішло не так і які уроки ми повинні з цього винести?
Саакашвілі свого часу був символом реформ та проєвропейського курсу Грузії. Проте з часом його постать почала викликати втому в суспільстві. Надмірна присутність у політиці, відсутність нових ідей та переїзд в Україну з подальшим отриманням громадянства поставили під сумнів його лояльність до батьківщини. Це дало проросійським силам можливість представити його як деструктивний елемент, що відвернув від опозиції значну частину електорату.
Опозиція в Грузії робила ставку на євроінтеграцію та демократичні цінності. Проте ці ідеї виявилися менш привабливими для виборців порівняно з обіцянками стабільності та матеріальної підтримки від проросійських партій. Люди прагнуть до впевненості в завтрашньому дні, і якщо немає єдності еліт у підтримці проєвропейського курсу, ідеологічні гасла можуть втратити свою силу.
Після відходу Саакашвілі опозиція не змогла висунути нового сильного лідера, який би об’єднав навколо себе громадськість. Брак нових облич і свіжих ідей призвів до того, що опозиція залишалася в тіні минулого, не пропонуючи реальних альтернатив.
Грузія поступово втрачає інтерес з боку західних партнерів. На відміну від України чи Молдови, її геополітична значущість для Заходу менша. Відсутність активної міжнародної підтримки зробила країну вразливою до впливу проросійських сил.
Для України ситуація в Грузії є важливим попередженням. Ми повинні усвідомити, що:
Лідери мають бути близькими до народу: Важливо не тільки мати харизматичного лідера, але й такого, хто розуміє потреби громадян і не відривається від реалій життя.
Ідеї повинні підкріплюватися діями: Євроінтеграція та реформи мають приносити відчутні результати для людей. Без цього ідеї залишаться лише на папері.
Необхідність нових облич: Політична сцена потребує оновлення. Нові лідери з сучасними підходами можуть вдихнути життя в опозиційні рухи.
Міжнародна підтримка — не панацея: Хоча вона важлива, покладатися лише на зовнішніх партнерів не варто. Потрібно зміцнювати власні інституції та економіку.
Вибори в Грузії демонструють, наскільки важливою є консолідація суспільства навколо спільних цінностей і цілей. Україні варто врахувати ці уроки, щоб уникнути подібних помилок. Нам потрібні лідери, які не тільки говорять про зміни, але й реалізують їх. Потрібна опозиція, яка пропонує реальні альтернативи, а не живе минулим. І найголовніше — ми повинні будувати країну, виходячи з інтересів власних громадян, а не сподіваючись на зовнішню допомогу.
Врешті-решт, майбутнє України залежить від нас самих. І від того, які висновки ми зробимо з чужих помилок, залежить, чи зможемо ми побудувати успішну та процвітаючу державу.
