Питання про продовження чи скорочення західної допомоги Україні залишається одним із ключових аспектів міжнародної політики в контексті триваючого конфлікту з Росією. Особливу увагу привертає можливість того, що на президентських виборах 2024 року Дональд Трамп знову очолить США, що, на думку деяких аналітиків, може суттєво вплинути на динаміку підтримки Києва.
Дональд Трамп під час свого першого президентського терміну виявив неоднозначну позицію щодо України. Скандал із імпічментом, пов’язаний з імовірним тиском на українське керівництво для розслідування політичних опонентів, продемонстрував його готовність використовувати міжнародні відносини у власних цілях. Проте після цього інциденту його риторика щодо України пом’якшилася, і він висловив підтримку її суверенітету.
Якщо Трамп знову стане президентом, його політика щодо України дійсно може змінитися залежно від внутрішнього політичного тиску та міжнародних обставин. Трамп відомий своєю прихильністю до гасла “Америка насамперед”, що може означати зниження рівня зовнішньої допомоги на користь внутрішніх пріоритетів. Однак повне припинення допомоги Україні малоймовірне з кількох причин.
Структура американської політики та потреба консенсусу
У США процес ухвалення рішень щодо військової та фінансової допомоги іноземним країнам потребує узгодження між виконавчою та законодавчою гілками влади. Навіть за наявності підтримки з боку президента Конгрес відіграє ключову роль у затвердженні бюджетів і санкцій. У випадку Дональда Трампа, де Палата представників контролюється більшістю республіканців, а в Сенаті можлива потреба в перехресній підтримці, відмова від допомоги Україні може наштовхнутися на опір як всередині партії, так і серед союзників.
Попри те, що підтримка України серед представників Республіканської партії в Конгресі США різниться, вона досі залишається суттєвою. У квітні 2024 року Сенат США схвалив пакет допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню на суму 95 мільярдів доларів. За законопроєкт проголосували 79 сенаторів, проти — 18. Серед демократів допомогу Україні підтримали всі 210 присутніх. Серед республіканців 101 проголосував “за”, 112 — “проти”. Таким чином, у Сенаті США 47% республіканців підтримали допомогу Україні, а в Палаті представників — 47,4%, що є доволі значним показником.
Крім того, історично США надають допомогу Україні через різні законодавчі акти, такі як Закон про підтримку України (Ukraine Support Act), що ускладнює односторонні рішення виконавчої влади. Не треба забувати й про те, що триваючий конфлікт із Росією та геополітичні ризики для Європи посилюють аргументи на користь підтримки стабільної лінії допомоги. Прямо зараз у Республіканській партії існує значна кількість представників, які активно підтримують продовження допомоги Україні в її протистоянні з російською агресією. Серед них виділяються такі ключові фігури:
– Майкл Маккол, голова Комітету з міжнародних справ Палати представників, виступає за надання Україні необхідного озброєння та критикує адміністрацію президента Байдена за недостатню оперативність у цьому питанні.
– Майк Роджерс, голова Комітету з питань збройних сил Палати представників, підтримує збільшення військової допомоги Україні та наголошує на необхідності посилення санкцій проти Росії.
– Майк Тернер, голова Комітету з питань розвідки Палати представників, відстоює необхідність передання Україні заморожених російських активів для фінансування її оборони.
– Ліндсі Грем, сенатор від Південної Кароліни, активно підтримує військову допомогу Україні та вважає, що перемога України запобігатиме подальшій агресії Росії в Європі.
– Мітч Макконнелл, лідер республіканської меншості в Сенаті, підкреслює стратегічну важливість підтримки України для національної безпеки США та стабільності в Європі.
Ці республіканські лідери вважають, що підтримка України відповідає національним інтересам США та сприяє стримуванню російської агресії на міжнародній арені, що може вплинути на рішення Трампа.
Фінансові механізми та стабільність західної підтримки
Доповідь Кільського інституту світової економіки вказує на нові схеми фінансування західної допомоги Україні, включаючи використання заморожених російських активів та внески НАТО як заміну європейської допомоги. Ці механізми демонструють прагнення Заходу диверсифікувати джерела фінансування та знизити залежність від традиційних західних фондів.
Західні лідери неодноразово висловлювалися на підтримку використання заморожених російських активів для допомоги Україні.
– Урсула фон дер Ляєн, голова Європейської комісії, у вересні 2024 року заявила: «Ми повинні використовувати доходи від заморожених російських активів для підтримки відновлення України». Вона наголосила на необхідності створення правової бази для цього.
– Роберта Мецола, президент Європейського парламенту, у жовтні 2024 року зазначила: «Цим голосуванням ми даємо потужний сигнал — що ми використовуємо доходи від російських заморожених активів на підтримку України, і Росія як країна-агресор повинна заплатити — і заплатить».
– Рейчел Рівз, канцлер казначейства Великої Британії, у жовтні 2024 року оголосила про надання Україні кредиту у розмірі 2,26 млрд фунтів стерлінгів, який буде погашений за рахунок доходів від заморожених російських активів. Вона підкреслила, що самі активи не конфіскуються, а використовуються їхні прибутки.
Ці заяви відображають прагнення західних лідерів використовувати заморожені російські активи для підтримки України в її боротьбі проти агресії. У цьому сенсі, навіть якщо адміністрація Трампа вирішить скоротити пряму допомогу США, інші західні країни та організації можуть компенсувати втрату, використовуючи альтернативні джерела.
Внутрішньополітичні чинники в США
Внутрішньополітична динаміка в США також відіграє значну роль у формуванні політики щодо України. Трамп має значну підтримку серед консервативних виборців, які можуть бути як прихильниками, так і критиками іноземної допомоги. Його успіх на виборах залежатиме від багатьох факторів, включаючи економічний стан країни, рівень довіри до його лідерства та реакцію громадськості на зовнішньополітичні рішення.
Крім того, вплив різних лобістських груп і партійних інтересів у Конгресі може обмежити можливості президента змінити курс допомоги.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року американські оборонні компанії значно збільшили свої доходи завдяки постачанню зброї та військової техніки. За даними агентства Reuters, такі гіганти, як Lockheed Martin, General Dynamics і RTX (раніше Raytheon), очікують на зростання доходів у зв’язку зі збільшенням замовлень на ракети для систем Patriot, сотні тисяч артилерійських снарядів та інші види зброї. General Dynamics Combat Systems прогнозує збільшення доходу на 25% порівняно з 2022 роком. Компанія RTX отримала замовлення на суму 3 млрд доларів і очікує подальшого зростання. Northrop Grumman зафіксувала зростання доходу на 6% завдяки високому попиту на боєприпаси та ракетні двигуни для снарядів GMLRS, які активно використовуються Збройними Силами України. Крім того, продажі американських оборонних підрядників зросли на 42,8% — до 50 млрд доларів у 2022 році порівняно з приблизно 35 млрд доларів у 2021 році.
Це свідчить про значне зростання доходів американських зброярських компаній на тлі війни в Україні, а також про те, що війна в Україні стала каталізатором зростання доходів американських оборонних компаній, які отримують значні прибутки від постачання зброї та військової техніки як безпосередньо Україні, так і для поповнення запасів армій країн НАТО.
Аналіз сучасної міжнародної політики демонструє, що продовження західної допомоги Україні залежить від складної системи факторів, серед яких домінують внутрішньополітична ситуація в США, необхідність міжнародного консенсусу щодо фінансування, а також роль різних західних інституцій у забезпеченні стабільної підтримки Києва. Хоча можливе президентство Дональда Трампа породжує невизначеність, цілком ймовірно, що його адміністрація, навіть у разі обмеження допомоги, зіткнеться з опором як всередині партії, так і з боку Конгресу, який значною мірою впливає на ухвалення бюджетних рішень.
Водночас зростання доходів оборонних компаній США, які активно працюють над постачанням озброєнь Україні та союзникам у НАТО, демонструє, що західна підтримка може бути й надалі стимулом для економіки країн-постачальників зброї. Тож, навіть за умов можливих політичних змін, фінансові та військові інтереси низки західних країн сприятимуть продовженню стратегічної підтримки України у її протистоянні з Росією.
