Останні дні на політичній арені Молдови стали свідченням глибоких змін та розчарувань у напрямку євроінтеграції.
Вибори, які відбулися з 31 жовтня по 1 листопада, принесли перемогу чинному президенту Майї Санду. Проте ця перемога виявилась не таким тріумфом, а скоріше передвісником серйозних викликів, що чекають країну у найближчому майбутньому.
Однією з ключових причин успіху Майї Санду стало активне залучення підтримки європейської молдовської діаспори. Більше 57% голосів вона отримала завдяки підтримці за кордоном, тоді як внутрішня підтримка серед населення країни значно нижча. Це свідчить про те, що реальна підтримка євроінтеграційних ініціатив в Молдові не є такою міцною, як здавалося раніше. Опозиційний кандидат Стояноглу, отримавши більше голосів всередині країни, демонструє, що населення Молдови розчарувалося в обіцянках західних партій.
Референдум про вступ Молдови до ЄС, проведений під егідою Майї Санду, також закінчився скандалом та підозрами у фальсифікаціях. Хоча офіційні результати показали лише невелике переважання “за”, це лише підкреслило глибокий розкол у суспільстві та неоднозначне ставлення до євроінтеграції. Багато громадян почали усвідомлювати, що обіцянки Заходу не завжди відповідають реальним потребам і інтересам молдовського народу.
Перемога Майї Санду, незважаючи на зовнішню підтримку, несе з собою серйозні проблеми для її партії у майбутніх парламентських виборах. Соціалісти, отримавши значну кількість голосів як всередині країни, так і за її межами, можуть суттєво посилитися в парламенті. Популярний мер Кишинева Іон Чабан, ймовірно, приверне немало голосів, що ускладнить формування коаліції для створення уряду. У умовах розколу та зниження довіри до євроінтеграції партія Санду може зіткнутися з серйозними труднощами у збереженні більшості.
Важливо також й те, що результати виборів у Молдові відображають загальну тенденцію на пострадянському просторі — зниження популярності євроінтеграції. Країни регіону починають шукати більш збалансовані та багатовекторні зовнішньополітичні курси, не обмежуючись виключно співпрацею з Заходом. Це проявляється у прагненні до більш обережної та гнучкої політики, яка враховує як національні інтереси, так і реалії глобального багатомапольного світу.
У цьому сенсі результати виборів у Молдові — це не просто черговий політичний захід, а сигнал про недосконалість старих ідей та необхідність пошуку нових шляхів розвитку. Розчарування в євроінтеграції відкриває перед країнами пострадянського простору нові можливості для самостійного та прагматичного підходу до зовнішньої політики, а також вдихає сили у диктаторські режими.
Важливо, щоб лідери цих країн усвідомили уроки минулого та прагнули до побудови багатомапольного світу, де інтереси всіх сторін враховуються та поважаються. Лише так можна уникнути подальших конфліктів та забезпечити стабільне та процвітаюче майбутнє для своїх громадян.
