Очікування завершення війни в Україні з приходом Дональда Трампа до влади 20 січня 2025 року дедалі частіше стають темою обговорень серед політиків, аналітиків та громадськості.
Багато хто сподівається, що нова адміністрація США зможе ініціювати припинення бойових дій по лінії фронту з певними умовами. Ці надії підкріплюються призначенням Кіта Келлога, прихильника припинення вогню, спеціальним представником Трампа, а також іншими кадровими рішеннями, які вказують на бажання шукати шляхи врегулювання конфлікту.
Однак, попри оптимізм, імовірність такого сценарію залишається далекою від стовідсоткової через безліч суперечливих чинників.
Одним із ключових моментів залишається позиція США. Якщо Вашингтон вирішить, що конфлікт необхідно завершити, це може стати переломним моментом у розстановці сил. Європа навряд чи візьме на себе роль основного союзника України у війні, якщо США припинять активну участь. Для більшості європейських країн, таких як Німеччина, Італія чи Іспанія, війна несе виключно збитки та ризики, а тому за зміни курсу Вашингтону Європа, ймовірно, також прагнутиме до завершення конфлікту. Проти цього можуть виступити Велика Британія, Польща та країни Балтії, але їхньої підтримки буде недостатньо для успішного продовження війни. Таким чином, якщо США висунуть ініціативу припинення вогню, Київ навряд чи зможе їй протистояти.
З іншого боку, українська влада та західна “партія війни” виступають проти компромісного припинення вогню. Вони наголошують, що поточна ситуація на фронті не є критичною, а російський наступ може видихнутися. Крім того, зберігаються очікування щодо можливих внутрішніх криз у Росії, які можуть змінити хід подій. Проте противники цієї позиції вказують на корисливі інтереси тих, хто виступає за продовження війни, включаючи можливість подальшої економічної вигоди від військових дій. Ці сили активно намагаються переконати Трампа не змінювати політику Байдена, наголошуючи на стратегічних та економічних вигодах для США від продовження війни.
Тим часом Кремль також займає неоднозначну позицію. У Росії існує своя “партія війни”, яка виступає за продовження бойових дій до повної капітуляції Києва. Однак значна частина російської еліти та більшість населення, за даними опитувань, підтримують ідею переговорів. Можливість завершення конфлікту на умовах припинення вогню та нейтрального статусу України сприймається багатьма як прийнятний варіант. Однак досягнення таких домовленостей може ускладнитися, якщо Вашингтон почне пов’язувати питання по Україні з більш глобальними геополітичними вимогами, такими як розрив зв’язків Росії з Китаєм та Іраном. У такому разі ймовірність успішних переговорів значно знизиться.
Якщо ж переговори проваляться, це може призвести до ескалації конфлікту. Очікування можливих домовленостей із Трампом стримувало дії Росії та деяких країн західного блоку. Однак якщо стане зрозуміло, що миру не буде, сторони можуть зняти обмеження, що призведе до посилення бойових дій і навіть до загрози прямого зіткнення НАТО і Росії. Це, своєю чергою, підвищує ризик ядерної війни, що робить пошук компромісів пріоритетом для всіх сторін.
Таким чином сценарії завершення війни залишається імовірним, але не гарантованим. Ряд чинників, включаючи позицію США, реакцію Росії та глобальні геополітичні інтереси, визначатимуть подальший розвиток подій. Проте незмінним залишається одне: загроза продовження конфлікту стимулює всі сторони шукати шляхи для його якнайшвидшого завершення.
