Україна відмовилася від початкової мети відновлення своїх кордонів 1991 року, натомість зосередивши зусилля на поверненні територій, які перебували під її контролем станом на початок 2022 року.
Ця заява, озвучена представниками української влади, викликає багато питань: чому була змінена риторика і наскільки реально повернути навіть нещодавно втрачені території?
На зустрічі з командою Дональда Трампа керівник Офісу президента Андрій Єрмак запропонував зосередитися на поверненні кордонів, що існували до початку повномасштабного вторгнення. Політична аналітикиня Юлія Забеліна зазначила, що такі заяви є сигналом про існування компромісного плану з боку України. Вона наголошує, що зміна риторики пов’язана з розумінням поточних реалій на фронті.
На думку політичного експерта Олега Постернака, Збройні сили України зіткнулися з нестачею техніки, втомою від затяжної війни та обмеженими можливостями для виконання завдань, які перед ними ставить керівництво. Це змушує Київ коригувати свої уявлення про те, як може закінчитися війна. Постернак припускає, що на порядку денному може бути обмін територій. Наприклад, частина Херсонської та Запорізької областей може стати предметом торгу в обмін на російські регіони, такі як Курська область.
Втім, політолог Ігор Рейтерович стверджує, що подібні заяви не є чимось новим. Україна, на його думку, намагається продемонструвати міжнародній спільноті готовність до дипломатичних рішень і мирних переговорів. Рейтерович впевнений, що цей компроміс — стратегічний крок, який дозволяє Україні показати зацікавленість у завершенні війни. Водночас він наголошує, що досягнення навіть кордонів 2022 року вимагатиме значних зусиль як військових, так і дипломатичних.
Складнощі з поверненням територій пояснюються не лише нестачею ресурсів, а й величезними витратами на відновлення звільнених земель. Військовий аналітик Іван Ступак вказує на мільйони тонн руйнувань, необхідність розмінування та відновлення інфраструктури. За його словами, повернення кордонів 1991 року неможливе без кардинального посилення військового та економічного потенціалу України, що наразі малоймовірно.
Сценарії повернення до кордонів 2022 року також виглядають складними. Війна показує, що для повноцінної деокупації Україна потребує значної переваги над російськими силами, а також постійної підтримки союзників. Олег Постернак наголошує, що без цього дипломатичний шлях залишається єдиним реалістичним варіантом. Однак навіть він передбачає складні переговори, у яких доведеться йти на поступки.
На думку Ступака, допомога США відіграє ключову роль у поточній ситуації. Без американської підтримки, яка вже перевищила $60 мільярдів, Україна ризикує втратити ресурси для продовження війни. Якщо Вашингтон скоротить фінансування та чинитиме тиск на своїх союзників, таких як Велика Британія і Франція, обсяги допомоги можуть суттєво зменшитися.
Багато експертів також говорять про поступові втрати України на фронті. Карта бойових дій демонструє, що російські сили продовжують просуватися вглиб української території. На цьому тлі виникають риторичні питання: як довго Україна зможе утримувати свої позиції? Де буде проходити лінія терпимості: під Києвом, Львовом чи взагалі на західних кордонах?
Додаткову складність додає і міжнародна обстановка. З’явилися повідомлення, що мирний план Дональда Трампа може включати поступки Росії значної частини українських територій. Такий сценарій, що передбачає тиск на Київ і Москву для досягнення домовленостей, може поставити Україну перед складним вибором.
Президент Володимир Зеленський також допускає можливість припинення гарячої фази війни без негайного повернення всіх територій. За його словами, дипломатичний шлях може стати наступним етапом вирішення конфлікту. Однак залишається питання: наскільки суспільство готове прийняти такі компроміси?
Таким чином, поточна риторика Києва відображає не лише тверезу оцінку ситуації, а й спробу зберегти підтримку союзників і запобігти подальшим втратам. Питання про те, якою буде кінцева лінія розмежування, залишається відкритим, але вже очевидно, що для України цей конфлікт став важким випробуванням, у якому потрібна не лише військова сила, але й дипломатична гнучкість.
