В українському інформаційному просторі дедалі частіше лунають прогнози щодо того, яким буде світ, якщо Дональд Трамп повернеться в Білий дім після найближчих виборів у США.
Видання Financial Times, намагаючись окреслити можливі зміни у глобальній архітектурі, запропонувало п’ять сценаріїв, які можуть частково переплітатися між собою. Вони описують, зокрема, майбутнє відносин між США, Росією та Китаєм, долю України та загальний вигляд міжнародних альянсів.
У першому сценарії йдеться про те, що Сполучені Штати цілком можуть укласти з Росією й Китаєм «нову велику угоду», аби зосередитися на просуванні власних інтересів у Північній та Південній Америці. У цій парадигмі США фактично «здають» Україну, знімають із Росії санкції, а Володимира Путіна можуть навіть запросити на урочистий захід у резиденції Трампа. Для Китаю відбувається пом’якшення торговельних обмежень, і Штати закривають очі на Тайвань. Для України та європейських союзників це означало б різке зниження безпекових гарантій, що виглядало б як масштабна геополітична перезміна «сфер впливу».
Другий сценарій передбачає випадкове втягування Заходу у глобальний збройний конфлікт. Трамп неоднозначно ставиться до НАТО, а серед європейських країн збільшується хаос через торговельні суперечки та зростання популізму. Росія, Китай чи Північна Корея можуть вирішити, що такий «західний безлад» — зручний момент для власної агресії. Урешті-решт США, попри попередню пасивність, усе ж будуть змушені втрутитися, як це вже траплялося в історії минулого століття.
Третій варіант — світ без чіткого лідерства. За цією логікою, ані США, ані Росія, ані Китай, ані ЄС не прагнуть прямого конфлікту, проте відсутність визнаного міжнародного центру впливу призводить до локальних війн, торгівельних бар’єрів і послаблення інституцій, таких як ООН. Економічні конфлікти гальмують розвиток світової торгівлі, а в країнах третього світу загострюються внутрішні кризи. Потоки біженців збільшуються, соціальний розкол у світі поглиблюється, а різні «дрібні» диктатури чи регіональні лідери знову починають воювати за ресурси.
Четвертий сценарій — «глобалізація без Америки», де Штати стають більш ізоляціоністськими та виходять із ключових торговельних організацій. Вони підвищують тарифи, аби захистити свій ринок, а Європа починає посилювати кооперацію з Китаєм та Латинською Америкою. Брюссель і Пекін укладають взаємовигідні угоди, створюють спільні виробництва екологічної техніки, а ЄС, аби отримати нові перспективи на ринках, іде на компроміси, які раніше здавалися неможливими. Водночас частка долара в міжнародних розрахунках зменшується, а БРІКС з новими учасниками набирає дедалі більшого впливу.
У п’ятому сценарії, на думку FT, ставка Трампа на політику «Америка передусім» несподівано дає колосальні вигоди. В економіку США відбуваються масштабні інвестиції, технологічне лідерство Америки посилюється. Японія й держави ЄС різко збільшують витрати на свою оборону, чого вистачає, щоб стримати Росію та Китай. Китай під тиском американських тарифів зазнає економічних труднощів, а в Ірані зміна режиму може статися через постійний тиск Сполучених Штатів та їхніх союзників. Автори підкреслюють, що в цьому сценарії «ліберали в США програють усе», а фондовий ринок підніметься до історичних максимумів.
Насправді газета припускає, що різні елементи перелічених сценаріїв можуть «змішатися» в конкретних історичних реаліях. Залежно від того, як поведуться інші глобальні гравці, розвиток ситуації може мати непередбачуваний вигляд. Головною інтригою залишається те, чи зважиться Вашингтон залишити давніх союзників без підтримки задля укладення «нової великої угоди» з Москвою й Пекіном, і як це відобразиться на безпеці України. Якщо Україна втратить гарантії з боку США, це радикально змінить конфігурацію на європейському континенті. Однак FT нагадує, що Трамп, попри свою різку риторику, вже неодноразово змінював позицію під тиском політичних обставин усередині країни.
Таким чином, пропоновані Financial Times п’ять сценаріїв — це скоріше комплексний набір «варіантів майбутнього», кожен із яких має свої ризики й можливості. Від «великої угоди над головами своїх союзників» і випадкового втягання в нову світову війну до поступового розмивання американської гегемонії та тріумфу політики «Америка передусім» — будь-який із цих шляхів видається водночас імовірним і складним у реалізації. Український інтерес тут полягає в тому, щоб не опинитися поза грою за умови, коли світ, можливо, почне швидко переформатовуватися відповідно до зовсім нових правил.
