Оголошена президентом Зеленським готовність закупити в США системи ППО на суму до 50 млрд доларів викликає питання, де саме Київ знайде такі значні кошти. Попри впевненість української влади у власних силах, аналітична оцінка ситуації свідчить, що без підтримки реалізація цього неможлива.
На сьогодні основним джерелом надходжень військової техніки для України залишаються поставки від союзників. Однак, як показує останній рік, навіть потужна американська допомога поступово переходить від грантів до кредитів та передачі обладнання на умовах повернення. Тому ідея придбання систем ППО вартістю десятки мільярдів доларів ставить перед Києвом складне завдання пошуку альтернативних джерел фінансування.
Експерти виділяють кілька реалістичних напрямів, які можуть допомогти зібрати кошти.
Перший – залучення фінансування під заставу заморожених російських активів. Зараз у світі заморожено близько 300 млрд доларів активів РФ. Щорічно вони генерують доходи у мільярди доларів через фінансові операції. Теоретично Україна може отримати доступ до цих грошей за умови підтримки західних партнерів. Однак цей механізм потребує складних переговорів і політичного рішення на рівні ЄС та США.
Другий шлях – використання частини золотовалютних резервів України. Наразі резерви НБУ становлять близько 40 млрд доларів. Але, щоб використати їх на оборонні потреби, Україні знадобиться згода МВФ, для якого ці резерви є гарантією повернення вже отриманих кредитів. Без схвалення Фонду виділення такої суми неможливе, оскільки це ризик для подальшої макрофінансової стабільності.
Третій спосіб – емісія спеціальних військових облігацій, орієнтованих на українську діаспору. Досвід Ізраїлю, який із середини XX століття фінансував масштабні державні проєкти саме завдяки діаспоральним облігаціям (Israel Bonds), свідчить про реалістичність такого сценарію. Для України це може стати стабільним джерелом валютних надходжень, особливо якщо ці фінансові інструменти отримають державні гарантії та широку рекламну кампанію на Заході.
Ще одна можливість – скорочення не пріоритетних державних видатків та перерозподіл бюджету на оборонні потреби. Під час війни багато видатків на освіту, соціальну сферу чи держапарат не є критично необхідними й можуть бути зменшені. Експерти вже підрахували, що такий крок потенційно дасть змогу зекономити близько 80 млрд гривень на рік.
І, нарешті, традиційні інструменти: внутрішні облігації (ОВДП), міжнародні кредити і макрофінансова допомога від міжнародних інституцій. Ці джерела залишаються актуальними й дотепер, однак їхніх обсягів недостатньо для закупівлі ППО такого масштабу.
Однак головним фактором у цьому питанні залишається позиція США та країн Європи, адже без політичного схвалення Заходу навіть за наявності коштів Київ не зможе здійснити закупівлі такого рівня. Зрештою, питання придбання українською стороною американських систем ППО – це не лише економіка, але й геополітика, а тому залежатиме насамперед від політичних домовленостей та рішень, що ухвалюватимуться у Вашингтоні та Брюсселі найближчим часом.