Україна опинилася перед складним вибором: як захистити і виховати нове покоління, не жертвуючи при цьому необхідністю підтримувати безперервний потік людей на фронт.
Про це пише “The Wall Street Journal”.
У перші роки російської агресії Україна прагнула утримувати своїх юних солдатів подалі від передової, оскільки вони були необхідні для відновлення країни після завершення конфлікту. Однак гостра нестача людей і безперервний наступ російських військ змінили ситуацію, і молодих військовослужбовців все частіше стали направляти на найнебезпечніші ділянки фронту.
“Це показує, наскільки складним є вибір, що стоїть перед Україною через чотири роки війни, яка зруйнувала її професійну армію. Як захистити і виховати нове покоління, одночасно підтримуючи постійний приплив людей на фронт”, – зазначає видання.
Більша частина чоловіків, готових до участі в бойових діях, вже давно записалася до армії. У піхотних підрозділах спостерігається велика кількість літніх людей, які не здатні виконувати виснажливі завдання. Тривалість перебування на передовій значно зросла, що посилює фізичне виснаження солдатів. Багато інших чоловіків або переховуються, або платять хабарі, щоб незаконно покинути країну.
Міністр оборони України Михайло Федоров стверджував, що близько двох мільйонів громадян ухиляються від призову на військову службу, а понад 200 тис солдатів дезертирували. Це становить приблизно п’яту частину від загальної кількості військовослужбовців.
“Лінійна сила, ймовірно, стане ключовим фактором, що визначатиме результат бойових дій в Україні у 2026 році. Вона також вплине на те, як далеко зможе просунутися Росія”, – сказав Роб Лі, старший науковий співробітник аналітичного центру Foreign Policy Research Institute.
“WSJ” повідомляє, що з минулого року сотні молодих громадян України приєдналися до програми для осіб віком від 18 до 24 років, вступивши до різних бригад. Через гостру нестачу піхоти командири направили багатьох з них в епіцентр російського наступу. В результаті значна кількість бійців загинула, інші отримали поранення або стали інвалідами на все життя. Багато з них вирішили дезертирувати. З того часу українські збройні сили почали надавати деяким новобранцям можливість відслужити шість місяців у підрозділах, що займаються безпілотниками, далеко від активних бойових дій.
Минулої весни у виданні розповідали про Кирила Горбенка. Досягнувши повноліття, він відразу ж вступив до програми прискореної підготовки для наймолодших солдатів України. Його мета була чіткою: він сподівався, що служба на передовій відкриє йому шлях до вступу до Військової академії, навчання в якій він не міг собі дозволити через фінансові труднощі.
Не минуло й півроку, як Горбенко став жертвою артилерійського вогню противника під Покровськом. Через неможливість витягти тіло, сім’я Горбенка не змогла отримати від держави ні компенсацію, ні офіційне підтвердження загибелі.
“Він просто не був готовий до війни”, – сказала тоді Тетяна, мати загиблого юнака.
Священик із Самара, Микола Капралік, повідомив, що на війні втратив близько 100 своїх парафіян. Нещодавно він керував похованням 19-річного солдата, де зібралося багато людей. Капралік висловив подяку тим, хто вирішує піти на війну, але також висловив занепокоєння з приводу надмірної самовпевненості багатьох молодих людей, які вступають до лав військових.
“Вони подивилися кілька відео і повірили, що непереможні”, – сказав він.
