Дефіцит вольфраму в США загрожує виробництву Tomahawk і Patriot – NBC News

США терміново розширюють пошук джерел вольфраму, який вважається одним із ключових металів для виробництва сучасного озброєння.

Про це повідомляє NBC News.

За даними видання, ця проблема загострилася після війни проти Ірану, на тлі вичерпання запасів ракет і боєприпасів. Ситуацію ускладнює те, що понад 80% світового виробництва цього стратегічного ресурсу перебуває під контролем Китаю.

Відомо, що вольфрам необхідний для виготовлення ракет Tomahawk, комплексів Patriot, бронебійних снарядів, винищувачів і бомб для ураження бункерів. При цьому з 2015 року в США не працює жодна вольфрамова шахта, тому Вашингтон протягом багатьох років залежав від імпорту та переробки сировини.

Через швидке витрачання високоточної зброї американська влада тепер змушена шукати нові канали поставок. Одним із головних напрямків стала Південна Корея, де компанія Almonty Industries відновила роботу шахти Сандон, яка була закрита понад 30 років.

Генеральний директор Льюїс Блек заявив, що вольфрам є військовим металом, без якого неможливо підтримувати сучасне оборонне виробництво. Він також зазначив, що у світі вкрай мало великих родовищ цього ресурсу.

Додатковий тиск на ринок створює цивільний сектор, оскільки вольфрам широко застосовується у виробництві напівпровідників, батарей і смартфонів, тому світовий попит на нього продовжує зростати.

За оцінками аналітиків, на відновлення запасів американських боєприпасів може знадобитися до чотирьох років, тож Білому дому доводиться заново формувати власну галузь. Більше того, США втратили не тільки шахти, а й фахівців разом із технологічним досвідом, а основні знання в цій сфері були втрачені ще в 90-х роках.

Адміністрація Дональда Трампа вже оголосила про формування резерву критично важливих мінералів обсягом 12 млрд дол. і про підтримку нових гірничодобувних проєктів у США та країнах-союзниках. До цього переліку входить і великий вольфрамовий завод у Казахстані вартістю 1,1 млрд дол.

Разом з тим експерти вважають, що навіть за умови активних інвестицій західним країнам знадобляться десятиліття, щоб помітно зменшити залежність від Китаю.