Стрілянина, травмовані військові й напад на журналіста: що сталося у Петропавлівській Борщагівці

У Петропавлівській Борщагівці під Києвом 2 листопада конфлікт довкола будинку, який використовували військовослужбовці Національної гвардії, переріс у сутички, застосування газу та стрілянину. Приводом стали повідомлення про людей, яких утримують усередині, та труднощі з допуском медиків. На місце приїхали командувач НГУ Олександр Півненко й керівник Офісу президента Кирило Буданов. Згодом УНІАН заявив про напад на свого кореспондента.

За вечір з’явилися різні пояснення того, що відбувалося за парканом. Медики говорили про людей, які потребували допомоги, присутні вимагали їх випустити, а командування пояснювало призначення об’єкта формуванням підрозділів і поверненням військових після самовільного залишення частини. Зв’язок будівлі з Нацгвардією підтверджений. Обставини травмування людей, підстави їхнього перебування там і відповідальність за насильство залишаються предметом перевірки.

Почалося з виклику швидкої та повідомлень про утримуваних людей

За офіційним повідомленням поліції Київщини, правоохоронців викликали працівники приватної швидкої допомоги: вони заявили, що їм перешкоджають дістатися до громадянина. На місці поліцейські встановили, що в приватному будинку перебувають військовослужбовці одного з підрозділів НГУ. Поруч уже збиралися місцеві жителі.

У першій заяві поліція заперечила інформацію про незаконне утримування людей і загибель громадянина. Водночас повідомила, що обставини з’ясовують керівництво обласної поліції та командування Нацгвардії. Тому цю заяву слід читати саме як початкову позицію відомства, а не як оприлюднений результат завершеного розслідування.

Раніше в соцмережах фігурувала цифра близько 40 людей. УНІАН у першій публікації про інцидент навів ці повідомлення з відповідною атрибуцією, а потім доповнив матеріал інформацією свого кореспондента: з будинку вивозили до лікарні чотирьох тяжкохворих. Жінка, яку видання представило як медикиню, говорила приблизно про 25 людей усередині.

Півненко підтвердив: будинок використовувала Нацгвардія

Олександр Півненко в інтерв’ю УНІАН на місці подій назвав будинок орендованим тимчасовим пунктом дислокації. За його поясненням, туди надходять мобілізовані, оформлюються документи та проводяться перевірки. Людей збирають у підрозділи перед відправленням до навчального центру. Півненко описав подальший маршрут: 58 днів навчання в НГУ, потім 14 днів взаємодії та злагодження у визначеному підрозділі.

Командувач повідомив про чотирьох військовослужбовців, яких повернули після СЗЧ і доправили до медичного центру НГУ. Окремо він говорив про 18 військових, із якими спілкувався та стан яких оцінював як нормальний. Причин травмування одного з чоловіків Півненко на момент розмови не назвав. Він пообіцяв службове розслідування, опитування командирів і медиків та особистий контроль.

У відповідь на запитання про людей у масках і балаклавах Півненко заявив, що не знає, хто вони, і заперечив їхню належність до своїх військових. Прибуття військовослужбовців у формі він пояснив забезпеченням порядку. Це суттєва деталь для оцінки подальших зіткнень: присутність військових на об’єкті та особи конкретних нападників – різні питання.

Корпус “Азов” визнав зв’язок з об’єктом і повідомив про травмованих

Офіційна заява 1-го корпусу НГУ “Азов” підтверджує, що події відбувалися біля тимчасового розташування підпорядкованої йому військової частини. Отже, зв’язок об’єкта з корпусом – не лише припущення з Telegram-переказів.

За версією корпусу, цивільні вимагали видати їм мобілізованих військовослужбовців, а після відмови заблокували об’єкт і намагалися потрапити всередину. У заяві також ідеться про чотирьох військовослужбовців, затриманих після самовільного залишення частини, які мали тілесні ушкодження. Їх направили до лікарні для обстеження. Командування повідомило про з’ясування обставин спільно з правоохоронними органами та пообіцяло відповідальність, якщо буде встановлено незаконне застосування насильства. Водночас корпус назвав повідомлення про катування неперевіреними.

Тут проходить важлива межа між тим, що вже визнано, і тим, що належить з’ясувати. Наявність травмованих військових підтвердило саме командування. Хто завдав ушкоджень, коли це сталося та чи пов’язано це з їхнім перебуванням у будинку, заява остаточно не пояснює. Належність об’єкта до корпусу також не є доказом, що кожен учасник вуличного насильства служить у цьому підрозділі.

Чому люди вимагали пояснень

Присутні не погоджувалися з поясненням, що йдеться лише про звичайне перебування військовослужбовців у підрозділі. У репортажі з розмови Півненка з людьми зафіксовані запитання про синці під очима та сліди побоїв. Учасники звинувачували людей на території будинку в катуваннях і вимагали випустити всіх, щоб почути їхні розповіді.

Ці заяви не варто ані замовчувати, ані подавати як уже доведену вину конкретних осіб. Для встановлення обставин потрібні медичні документи, пояснення самих постраждалих і з’ясування того, коли та за яких умов виникли ушкодження. Публічна відповідь командувача про розслідування означає, що питання не закрите його запевненням про нормальний стан інших військових.

Окреме питання – можливість своєчасно отримати медичну допомогу. Початковий виклик поліції стосувався саме доступу швидкої до людини. Тож перевірка має дати відповідь не лише про причини травм, а й про те, хто ухвалював рішення щодо допуску медиків і чи було втрачено час до надання допомоги.

У розмові з ТСН жінка, представлена як медик, розповіла, що заходила всередину разом із поліцейським. Вона оцінила кількість присутніх у 25-30, але прямо застерегла, що не перераховувала їх. За її словами, їй мали передати чотирьох пацієнтів, один із яких перебував у тяжкому стані. Визначити, чи всі люди в приміщенні були військовими, вона не могла.

Що сказав Буданов і чому його приїзд не завершив конфлікт

Кирило Буданов прибув на місце вже під час протистояння. За повідомленням кореспондента УНІАН, до будинку допустили близько десяти цивільних, які могли поверхнево оглянути приміщення. Керівник ОП повідомив про організацію виїзду автобуса з військовими, яким була потрібна медична допомога.

На запитання про існування подібних об’єктів Буданов відповів: “Таких будівель багато”. Він пообіцяв із наступного ранку разом зі сформованою з присутніх організаційною групою розбиратися з тим, що відбувається в цих приміщеннях, та з проблемою СЗЧ.

Згодом він назвав число 14 осіб, яких утримували в будинку. Події охарактеризував як вуличну акцію, але водночас визнав ситуацію ненормальною. За його словами, присутні перешкоджали доправленню військових до медичного закладу. Попри переговори, протистояння знову загострилося: репортери повідомили про газ і звуки пострілів.

Чому цифри 14, 18, 25 і 40 не складаються в одну

У повідомленнях про Борщагівку змішалися оцінки очевидців, слова медиків, пояснення командування та дані з різних етапів подій. Початкова цифра близько 40 походила із соцмереж. У медіа з’явилася оцінка приблизно 25 людей. Півненко окремо описував чотирьох доправлених до медичного центру та 18 людей, із якими розмовляв. Буданов пізніше назвав 14.

З цих повідомлень неможливо впевнено встановити, чи всі співрозмовники рахували ту саму групу і в той самий момент. Частину людей на той час уже могли вивезти, а частина пояснень стосувалася конкретної категорії військовослужбовців. Тому додавати ці числа або обирати найбільше як остаточний підсумок було б помилкою. Потрібен узгоджений перелік осіб і підтверджений маршрут кожного, хто залишив будинок.

Неповнолітній на території об’єкта

Окремим епізодом стала поява підлітка. УНІАН опублікував повідомлення про неповнолітнього 2011 року народження та кадри спілкування Буданова з ним. Згодом агентство повідомило, що хлопця вивели з будинку.

Обставини його появи там залишалися неясними. У публікаціях лунали різні пояснення, але наявності підлітка на території недостатньо, щоб стверджувати, що його мобілізували або що він перебував там на тих самих підставах, що й дорослі військові. Окремої перевірки потребують час його потрапляння до будинку, супровід дорослих та те, чи міг він самостійно піти.

Спроби прорватися, газ і постріли

Ще до вечірнього загострення hromadske описало відео з людьми, які били ногами у ворота та вимагали пропустити їх усередину. Отже, біля об’єкта відбувалися не лише словесні суперечки: частина присутніх намагалася силою подолати огорожу. Це співвідноситься із заявою корпусу про блокування, хоча мотиви та оцінки дій сторони подавали по-різному.

Пізніше кореспонденти “Новини.LIVE” повідомили, що присутні відламували цеглу від огорожі та кидали її у вікна. На оприлюднених кадрах, за описом редакції, жінка закликала зупинитися, щоб не травмувати людей усередині. В іншому повідомленні з місця подій ішлося про автобус, до якого вивели людей: натовп бив по транспортному засобу, були чутні постріли.

Кореспондент Радіо Свобода повідомив і про спробу перевернути автобус, яким мали вивезти військових. За словами Буданова, їх збиралися доправити до лікарні. На момент цього повідомлення транспорт ще не зміг виїхати.

Ці епізоди показують, як вимога допустити громадськість до будинку переросла в небезпечне протистояння біля самого приміщення та під час вивезення людей. Водночас наведені повідомлення не дають підстав установити мотиви кожного учасника чи назвати всіх присутніх організованою групою.

УНІАН повідомив про прибуття на місце КОРД. Після переговорів і короткого затишшя протистояння відновилося: застосували газ, а люди почали розбігатися. Агентство опублікувало кадри із заявою, що газ потрапив і на Буданова, а наступним епізодом стали повідомлення про постріли. Перевірених даних про того, хто стріляв, тип зброї та наслідки пострілів у цих повідомленнях немає.

УНІАН повідомив про напад на свого кореспондента

Після від’їзду керівника ОП УНІАН заявив про напад на власного кореспондента. За версією редакції, невідомий ударив журналіста ногою в живіт у присутності правоохоронців. Агентство опублікувало відео та звернулося із запитаннями до Міністерства внутрішніх справ.

Це окремий епізод, який не зникає на тлі суперечки про призначення будинку. Потрібно встановити особу нападника, дії поліцейських поруч та наслідки для кореспондента. У первинному повідомленні УНІАН нападник названий невідомим. Називати його представником конкретного підрозділу лише на підставі переказів інших каналів немає достатніх підстав.

Що перевіряють ДБР та військовий омбудсман

У пізнішому повідомленні офіційного каналу МВС йдеться про регулярні доповіді керівництва НГУ, поліції та командування 1-го корпусу НГУ “Азов”. У ньому підтверджено, що будівлю використовував підрозділ Нацгвардії, а службове розслідування щодо умов перебування військових доручили розпочати ще вдень.

За цим повідомленням, родичам надали можливість поспілкуватися з військовими, до приміщення запросили медиків і представників громадськості. На місці працювали Державне бюро розслідувань та Офіс військового омбудсмана, командування НГУ заявило про сприяння їхній роботі.

Умови перебування військових, як випливає із заяви, включені до предмета службового розслідування. Його результатів на час підготовки матеріалу не оприлюднили. Також у перевірених повідомленнях немає завершеної картини дій усіх силових підрозділів і цивільних учасників зіткнень.

Які запитання залишилися без відповіді

Найперше – на яких підставах кожна людина перебувала в будинку, як оформлювали її повернення після СЗЧ або направлення до підрозділу та чи відповідали фактичні умови цим документам. Далі – походження травм і своєчасність медичної допомоги. Окремо мають бути встановлені обставини застосування сили на вулиці, стрілянини та нападу на журналіста.

Пояснення про необхідність формувати підрозділи не дає відповіді, звідки взялися тілесні ушкодження і чому швидка зверталася до поліції через перешкоджання доступу. Саме ці обставини, а не лише призначення будівлі, мають стати предметом перевірки. Так само повідомлення про роботу слідчих не замінює пояснення, що сталося з кореспондентом у присутності правоохоронців.

Після вечора сутичок суспільство очікує не нового обміну запевненнями, а перевірених відповідей: стану людей, зрозумілої хронології, встановлених учасників насильства та результатів розслідувань. Саме вони дозволять відокремити порушення, за які мають відповідати конкретні особи, від неперевірених тверджень, що поширювалися під час конфлікту.