Fire Point: між гучними обіцянками та незручними запитаннями

Наприкінці жовтня 2026 року навколо компанії Fire Point знову спалахнула дискусія. Приводом став уривок інтерв’ю керівниці компанії Ірини Терех, який поширили в соцмережах. Після цього з’явилися суперечливі твердження про майбутнє ракети “Фламінго”. У компанії заявили, що слова вирвали з контексту, а виробництво триває. Однак ця хвиля обговорення лише підсвітила те, про що давно варто було говорити відкрито: Fire Point роками обіцяє одне, а робить інше. І кожна нова заява компанії лише додає запитань, на які немає переконливих відповідей.

Сім “Фламінго” на добу: обіцянка, яку так і не виконали

Історія з нарощуванням виробництва FP-5 – це хрестоматійний приклад того, як гучні заяви розходяться з реальністю. У серпні 2025 року Ірина Терех в інтерв’ю Associated Press повідомляла приблизно про одну ракету на добу. До жовтня 2025 року компанія обіцяла створити потужність для семи ракет на добу. Минув жовтень. Нічого не сталося.

У вересні 2025 року в інтерв’ю LIGA.net Терех вже говорила про 30-50 ракет на місяць і сумнівалася в жовтневому строку. Але додала: “але це точно станеться до кінця року”. Минув і кінець року. Семи ракет на добу так і не було.

У квітні 2026 року Reuters з посиланням на дані самої Fire Point повідомляв про три “Фламінго” на день. Денис Штілерман визнавав виробничі обмеження, зокрема з двигунами. Тобто замість обіцяних семи ракет на добу компанія ледве вийшла на три.

І лише в серпні 2026 року, в інтерв’ю The War Zone, Терех прямо зізналася: фактичний випуск до семи ракет на добу не збільшили. За її словами, це максимальна створена потужність, для завантаження якої бракувало замовлень. Вихід на цей рівень вона тепер очікує наприкінці 2026-го або на початку 2027 року. Тобто обіцянка, дана в 2025 році, відкладена щонайменше на два роки. І це не одноразовий збій. Це системна практика: обіцяти, потім переносити строки, потім знову обіцяти.

Пояснення про нестачу замовлень виглядає особливо цинічно на тлі того, що Україна відчайдушно потребує далекобійних ракет. Якщо виробник був готовий випускати більше, а замовлень не було – це питання не лише до компанії, а й до державного замовника. Але сама компанія не поспішає надавати документи, які б підтвердили, що вона справді була готова до семи ракет на добу. Замість цього – чергові обіцянки на майбутнє.

FP-1: успіх, який не виправдовує провал з FP-5

Fire Point виробляє різні засоби. Далекобійний дрон FP-1 і крилата ракета FP-5 “Фламінго” мають окремі програми. Суспільне наводить позитивні оцінки військових щодо ефективності та масового застосування FP-1. Це справді так – дрон працює, і це визнають навіть критики.

Але успішний дрон не доводить, що всі ракетні плани виконані. Окремий факт бойового застосування ракети теж не відповідає на питання про стабільний темп випуску. Коли компанія каже “виробництво триває” або “ракета масштабується”, це не означає, що випуск вийшов на обіцяний рівень. Це означає лише те, що виробництво не зупинилося. А між “не зупинилося” і “сім ракет на добу” – прірва.

Чутка про закриття “Фламінго” справді не підтвердилася. 30 жовтня 2026 року “Інтерфакс-Україна” передав спростування Штілермана: виробництво FP-5 триває та розширюється. За його поясненням, слова Терех стосувалися відсутності планів створювати додаткові моделі крилатих ракет. Але це не відповідь на головне питання: чому обіцяні сім ракет на добу так і не з’явилися? І чому кожна нова заява компанії супроводжується черговим перенесенням строків?

Фінансові претензії: 70%, 36% і 7,3 млрд грн

Фінансові претензії до Fire Point – це не просто суперечки навколо презентацій. Це серйозні питання, які потребують відповідей. За документами, описаними Суспільним, аудитори Держспецзв’язку в листопаді 2024 року вважали вартість закуплених Fire Point комплектувальних завищеною на 70%. Це не дрібниця. Йдеться про бюджетні кошти, які могли бути витрачені неефективно.

Окремо видання навело версію НАБУ з оцінкою завищення на 36%. Саме з розрахунком слідства пов’язана сума можливої переплати 7,3 млрд грн за період із серпня 2023-го до листопада 2024 року. Це різні оцінки, і кожна з них потребує перевірки. Але сам факт того, що аудитори та слідство дійшли висновку про завищення цін, вже є серйозним сигналом.

Fire Point заперечує методику: за її позицією, порівнювали різні двигуни й комплектації, не врахували обсягів та умов закупівель. Компанія стверджує, що посередники пропонували вигідніші умови, і повідомила про судове оскарження дій аудиторів. Але сама наявність заперечення не знімає претензії. Її мають перевірити за контрактами, специфікаціями, платежами та зіставними умовами постачання. І поки такої перевірки немає, посилання на “користь готової зброї” виглядає як спроба уникнути відповіді на незручні запитання.

До речі, голова Держаудитслужби Алла Басалаєва в інтерв’ю “Главкому” від 4 липня 2026 року сказала, що за перевіреними контрактами з Агенцією оборонних закупівель строки не порушені, продукція постачається, кошти сплачуються. Але це стосується лише конкретної групи договорів і не закриває питання щодо обґрунтованості цін у тих операціях, які зацікавили слідство. Тому посилання на цю заяву як на повне “алібі” для компанії – це маніпуляція.

Данський завод: компанію впіймали на суперечності

Є епізод, де розбіжність між заявами компанії та реальністю особливо очевидна. За The Kyiv Independent, в інтерв’ю Financial Times, опублікованому 14 травня 2026 року, Штілерман говорив про «заморожений» контракт щодо заводу ракетного палива в Данії та пов’язував затримку зі скандалом довкола компанії. Тобто компанія фактично звинуватила Данію в тому, що та призупинила співпрацю.

Але вже 22 травня The Kyiv Independent навів відповідь данського уряду: данська влада не призупиняла роботу ані тоді, ані раніше, співпраця тривала. На запит цього видання Fire Point не відповіла. Тобто компанія публічно звинуватила партнера в тому, чого той не робив, а коли її попросили це прокоментувати – просто проігнорувала запит. Це не дрібна неточність. Це свідома спроба перекласти відповідальність за власні проблеми на інших.

Якщо існувала інша перешкода, варто було назвати її так, щоб не створювати хибного уявлення про рішення партнерів. Але компанія цього не зробила. І це ще один штрих до портрета Fire Point як структури, яка воліє говорити гучні слова, а не давати чесні відповіді.

Міндіч: питання, які компанія вважає за краще не помічати

Підозри щодо неформального впливу на фінансування Fire Point посилюють вимогу прозорості. Як повідомило Радіо Свобода 30 квітня 2026 року, напередодні “Українська правда” оприлюднила фрагменти розмов, які журналісти пов’язують зі справою “Мідас”. За описом видання, Тимур Міндіч обговорював із Рустемом Умєровим фінансування Fire Point.

Компанія заявила, що Міндіч не є і не був її власником чи кінцевим бенефіціаром, та звернулася до НАБУ щодо достовірності записів. Пресслужба Умєрова також вказувала, що автентичність і значення матеріалів мають встановити правоохоронці. Але для перевірки можливого впливу мало з’ясувати, чи записана людина в реєстрі власників. Потрібно встановити, хто представляв інтереси постачальника, на яких підставах і чи могло це впливати на рішення про бюджетні гроші. І поки цих відповідей немає, питання залишається відкритим.

Яких відповідей бракує

Процесуальний статус не варто підмінювати медійною репутацією. У відповіді НАБУ, оприлюдненій 20 травня 2026 року, зазначалося: на той момент керівникам і засновникам Fire Point не повідомляли про підозру, обвинувального акта не складали, розслідування тривало. Це датований документ, а не підтвердження незмінного статусу на будь-яку пізнішу дату. І це не означає, що питань до компанії немає.

Натомість предметні вимоги до виробника залишаються простими. Пояснити, які публічні виробничі орієнтири досягнуті та чому інші строки змінилися. Чітко відділяти готовність лінії від фактичного випуску. Надати уповноваженим перевіряльникам документи щодо спірних закупівель і добиватися перевірки методики порівняння цін. Разом із державними замовниками дати відповідь про можливий неформальний вплив на фінансування. Пояснювати розбіжності з партнерами конкретними обставинами, а не загальним посиланням на репутаційні атаки.

Головна претензія до Fire Point – розрив між упевненістю публічних заяв і тим, що вдається підтвердити. Розмова про сім ракет на добу отримала нові строки. Фінансові претензії залишаються спірними. Данський партнер заперечив свою участь у заявленому «заморожуванні». Реальні успіхи компанії не скасовують цих питань. Відповісти на них документами та перевіреними результатами було б переконливіше за чергову гучну обіцянку. І поки цих відповідей немає, суспільство має повне право ставити незручні запитання – навіть якщо комусь це не подобається.