Майже $6 млрд за місяць: чому НБУ продає рекордні обсяги валюти і що це означає для гривні

Жовтень приніс Україні новий рекорд валютних інтервенцій. За оприлюдненими 2 листопада даними про операції Національного банку, чистий продаж валюти сягнув 5,997 млрд доларів. Це приблизно на 9% більше, ніж у вересні. Валовий продаж становив 5,998 млрд доларів: різниця пояснюється невеликими обсягами купівлі валюти регулятором.

Майже шість мільярдів за місяць показують, наскільки великою залишається потреба економіки у валюті, якої не забезпечують звичайні ринкові надходження. Але ця сума сама по собі не дає відповіді ані на запитання про запас міцності резервів, ані на запитання про майбутній курс. Для цього потрібно розібратися, хто купує валюту, чому її пропозиції бракує та як у цю систему надходить міжнародна допомога.

Чому попит на валюту зростає швидше за її пропозицію

Найбільше навантаження припало на кінець місяця. За підрахунками «Інтерфакс-Україна» на основі статистики НБУ, протягом 26–30 жовтня регулятор продав 1,818 млрд доларів. Заступник голови НБУ Юрій Гелетій на брифінгу 29 жовтня пояснив посилення тиску одночасним збільшенням бюджетних видатків і скороченням валютної пропозиції аграрного сектору та металургії через пошкодження логістики.

Наведене ним співвідношення особливо показове: за січень–жовтень попит клієнтів на валюту зріс приблизно на 16 млрд доларів порівняно з відповідним періодом минулого року, тоді як пропозиція збільшилася лише на 2 млрд. Отже, проблема полягає не тільки в настроях біля обмінників. На валютний ринок виходять підприємства й організації, яким потрібно оплачувати зовнішні постачання, а експортні надходження не встигають за цим попитом.

Механізм можна пояснити на звичайному господарському ланцюжку. Держава оплачує роботи чи закупівлі у гривні. Підрядник отримує кошти, але для виконання замовлення може потребувати імпортного обладнання, пального або комплектувальних. Частина отриманих гривень тоді перетворюється на попит на іноземну валюту. Так само діють підприємства, які відновлюють пошкоджені потужності та купують обладнання за кордоном. Це пояснення механізму, а не твердження, що весь жовтневий попит сформували саме такі операції.

З іншого боку ринку стоять експортери. Для них важлива не лише кількість виробленого товару, а й можливість доставити його покупцеві та отримати оплату. Пошкоджена дорога, перевантажений маршрут або затримка судна можуть відтермінувати валютну виручку, навіть якщо замовлення вже є. Тому безпекові та логістичні проблеми впливають на курс двома шляхами: створюють додаткові витрати на відновлення й одночасно ускладнюють заробляння валюти.

Стан підприємств допомагає зрозуміти жовтневе опитування бізнесу, результати якого оприлюднили 2 листопада. Серед чинників, що погіршували очікування, названі атаки на енергетичні, виробничі та логістичні об’єкти, перебої з електрикою, дороге пальне та дефіцит працівників. Водночас підприємствам допомагали внутрішній попит, збирання врожаю та розширення маршрутів постачання. Це саме оцінки учасників опитування, а не остаточні підсумки виробництва за місяць.

Для читача тут важлива різниця між коротким сплеском і тривалим дисбалансом. Велика закупівля окремого підприємства може помітно вплинути на один торговий день. Але якщо високий попит зберігається тижнями, його вже недостатньо пояснювати одиничною угодою. Потрібно дивитися на сукупні платежі за імпорт, експортну виручку, бюджетні витрати та регулярність зовнішнього фінансування. Саме їх поєднання визначає навантаження на НБУ.

Що рекордні продажі означають для резервів, цін і гривні

Продаж валюти на міжбанківському ринку та зміна міжнародних резервів за місяць є різними показниками. Інтервенції зменшують валютні активи регулятора, але протягом того самого періоду резерви можуть поповнюватися зовнішнім фінансуванням. На підсумок також впливають боргові платежі та переоцінка активів. Тому арифметична дія «попередній запас мінус шість мільярдів» не замінює повного звіту про резерви.

Не менш важливо не змішувати дати. У вересневій статистиці платіжного балансу, оприлюдненій 2 листопада, йдеться про резерви у 47,1 млрд доларів станом на 1 жовтня. Це показник перед жовтневими операціями, а не їх результат. З нього не можна робити висновок, скільки валюти залишилося на початок листопада.

Ті самі дані показують вагу міжнародних надходжень. У вересні дефіцит поточного рахунку становив 2 млрд доларів проти 2,9 млрд роком раніше. Помітну роль відіграло збільшення грантів до 3,8 млрд доларів. Водночас імпорт товарів зріс на 17,9% у річному вимірі, а експорт скоротився на 7,4%. Покращення одного загального показника, отже, ще не означає, що торгівля почала приносити достатньо валюти для всіх потреб економіки.

Звідси випливає головна залежність: для валютної стійкості значення має не лише загальна обіцяна сума допомоги, а й календар її надходження. Імпортні контракти та бюджетні платежі мають конкретні строки. Якщо зовнішнє фінансування приходить нерівномірно, регуляторові доводиться проходити періоди підвищеного навантаження. Це не дозволяє прирівнювати затримку окремого платежу до фінансової катастрофи, але робить передбачуваність фінансування важливим економічним ресурсом.

НБУ вже посилив монетарну відповідь: 29 жовтня він оголосив підвищення облікової ставки до 16,5%. Регулятор пов’язав рішення з інфляційним тиском і необхідністю підтримувати привабливість гривневих активів. У оновленому прогнозі інфляцію на кінець 2026 року оцінено у 12,5%, а зростання цін у 2027 році має сповільнитися до 7,3%. Ці цифри є прогнозом, реалізація якого залежить від подальших умов, а не гарантованим результатом.

Підвищена ставка може стримувати частину попиту на валюту, якщо зберігати кошти у гривні стає вигідніше. Проте процентна політика не відновлює зруйнований порт і не замінює експортного контракту. Для підприємства, якому потрібно оплатити імпортну деталь, валютний платіж залишається необхідним незалежно від бажання заощаджувати у гривні. Тому рішення НБУ слід оцінювати разом зі станом виробництва та зовнішніх надходжень.

Для споживачів валютний тиск насамперед означає ризик подорожчання товарів з імпортною складовою. Але зв’язок не є миттєвим і однаковим для всіх. Мають значення запаси, умови контрактів, конкуренція, витрати на доставку та здатність покупців платити більше. Було б неправильно переносити відсоток зміни курсу на весь споживчий кошик або обіцяти точну дату нового цінового стрибка.

Окремо варто розрізняти офіційний курс, ціну валюти на міжбанківському ринку та курс продажу готівки. Це пов’язані, але не тотожні величини. У роздрібній ціні враховуються витрати конкретної установи, наявність банкнот і попит її клієнтів. Тому дорожчий долар в окремому обміннику не є прямим виміром того, за яким курсом НБУ проводить операції. Порівнюючи цифри, потрібно перевіряти дату, тип операції та те, чи йдеться про купівлю або продаж. Без цього навіть правильні числа можуть створювати хибне враження різкого стрибка, якого не було в зіставних показниках.

Після жовтневого рекорду варто стежити за кількома наступними показниками: фактичними резервами на початок листопада, надходженням міжнародного фінансування, експортною виручкою та тим, чи зменшиться потреба в інтервенціях після завершення місяця. Один тиждень може дати лише попередній сигнал. Стійкішу картину покаже поєднання цих даних за довший період.

Жовтень засвідчив високу ціну підтримання валютної рівноваги під час війни. Водночас сам рекорд продажів не обґрунтовує прогнозу неминучого обвалу гривні. Вирішальним буде те, чи вдасться економіці відновлювати валютні надходження, зберігати працездатну логістику та отримувати фінансування у потрібні строки. Саме ці умови визначатимуть, наскільки довго регуляторові доведеться компенсувати розрив між попитом і пропозицією.