Прихисток за захмарною ціною: як на заході України заробляють на переселенцях

Російські обстріли, перебої зі світлом і водою та страх перед зимою змушують українців шукати житло подалі від найнебезпечніших районів. Проте переїзд на захід країни може обернутися новою кризою – фінансовою. У Львові, за даними ЛУН на початок жовтня, середня вартість оренди однокімнатної квартири наблизилася до 25 тис. грн. В Івано-Франківську та Тернополі фахівці також фіксують подорожчання. А свідчення орендарів показують, як частина власників використовує підвищений попит, щоб отримати більше грошей.
Для родини, яка залишає домівку через обстріли та комунальні перебої, пошук квартири часто відбувається в умовах, коли часу на торг майже немає. Потрібно десь жити, працювати, влаштовувати дітей до школи. Саме ця вимушеність робить переселенців особливо вразливими перед тими, хто бачить у новому потоці людей нагоду переглянути цінник.
Переїзд після блекауту: скільки коштує відносна безпека
У Дніпрі проблема давно вийшла за межі незручного графіка відключень. У репортажі від 8 листопада Суспільне описувало черги по питну воду та містян, які шукали, де зарядити телефони й павербанки. Одна з мешканок розповідала, що продукти з холодильника довелося винести на балкон, а воду запасати у великих баклажках. Для сімей із дітьми така нестабільність означає щодня заново вирішувати найпростіші побутові питання.
15 листопада мешканці житломасиву Перемога-1 перекрили Набережну Перемоги. За повідомленням місцевого видання “Відомо”, люди скаржилися на майже три доби без електрики та перебої з водою. Того ж дня ДТЕК повідомив про відновлення живлення в будинках №48, №60 та сусідніх, пояснивши тривале знеструмлення перевантаженням мереж. Водночас у місті продовжували діяти екстрені відключення.
На півдні перебої з електрикою теж зачіпають базові потреби. Одеський “Інфоксводоканал” пояснив, що частина насосних станцій потрапляє під стабілізаційні відключення. Підприємство має 48 генераторів, однак перемикання потужного обладнання, запуск насосів і заповнення мереж потребують часу. Через це навіть коротке знеструмлення може залишити частину споживачів без нормального водопостачання приблизно на годину або довше.
За таких обставин переїзд для багатьох стає способом зберегти звичне життя: можливість працювати, навчатися, доглядати за дітьми та літніми родичами. Відносна безпека західних міст не означає відсутності загроз. Однак саме там частина українців сподівається знайти умови, за яких не доведеться постійно обирати між повітряною тривогою, холодною квартирою та відсутністю води.
Ринок зустрічає цих людей дедалі вищими цінами. У жовтневому огляді ЛУН середня оренда однокімнатної квартири у Львові на початок місяця становила 24 833 грн – на 34% більше, ніж пів року перед тим. Це орієнтир по ринку: конкретне житло може коштувати дешевше або дорожче. Але він добре показує масштаб витрат, з якими стикається родина після переїзду.
В Івано-Франківську, за оцінкою представниці Асоціації фахівців з нерухомості України Оксани Атаманюк, наприкінці літа – на початку осені оренда подорожчала на 30-50% порівняно із січнем. Вона назвала діапазон для однокімнатних квартир від 10 до 30 тис. грн на місяць і зазначила, що на одну квартиру в середньому претендують щонайменше десятеро охочих.
У Тернополі керівниця місцевого відділення асоціації Марія Хомин у матеріалі від 15 листопада оцінила зростання орендних ставок приблизно у 20%. За її словами, однокімнатну квартиру тепер пропонують у середньому за 300-350 доларів на місяць, тоді як торік йшлося про 250-300 доларів. Доступніші варіанти швидко знаходять орендарів.
Високий попит дає власникам сильнішу позицію на переговорах. Родина, яка щойно приїхала з валізами, не завжди може тижнями порівнювати пропозиції. До щомісячної плати можуть додаватися застава, послуги посередника та витрати на сам переїзд. Перш ніж оселитися, людям потрібна значна сума, яку вони мали б зберегти на життя після евакуації.
Виїжджайте: квартиру можна здати дорожче
Наскільки болючою буває зміна житла, показує історія маріупольчанки Алевтини Швецової у Львові. Вона платила за двокімнатну квартиру 9 тис грн плюс комунальні послуги. Власники вирішили продавати помешкання й попередили її за місяць. За словами жінки, після переїзду оренда іншої квартири коштувала вже 450 доларів на місяць, а супровід ріелтора – ще 20 тис грн. Цю історію Радіо Свобода опублікувало 13 жовтня.
Ще відвертіший випадок у тому ж матеріалі описано в Ужгороді, за межами Галичини. Орендарка Яна розповіла, що після завершення договору її та Артема попросили виїхати нібито через приїзд родички з дитиною. За її словами, через три години після повернення ключів квартира з’явилася в оголошенні за 800 доларів. Пара платила 450. Отже, нова запитувана ціна була майже на 78% вищою.
“Війна, а хтось просто заробляє”, – сказала Яна. Згодом пара знайшла інше помешкання дешевше. Але сам описаний нею спосіб заміни орендарів показує, чому вимога виїхати може сприйматися як використання чужої вразливості заради більшого доходу.
Масштаб проблеми добре видно у порівнянні з державною підтримкою. За роз’ясненням Луганської ОВА на листопад, допомога на проживання для тих ВПО, які мають на неї право, становить 2 тис. грн на дорослого та 3 тис грн на дитину або людину з інвалідністю. Умовна родина з двох дорослих і двох дітей, якщо всі відповідають критеріям, отримує 10 тис грн. Це близько двох п’ятих львівського орієнтира оренди однокімнатної квартири – ще до комунальних платежів, харчування та інших потреб.
Пояснення про співвідношення попиту й пропозиції описує механізм подорожчання. Проте воно не звільняє від відповідальності тих, хто використовує залежність конкретної родини від житла. Коли людина не може повернутися додому через небезпеку, її згода на дорожчі умови часто є вимушеною. Називати таку ситуацію просто успішною угодою зручно передусім тому, хто отримує додаткові гроші.
Галичина має значний досвід допомоги переселенцям. За даними, які міський Центр соціальної підтримки ВПО надав у жовтні, у комунальних прихистках Львівської громади проживали 1359 людей. Ця робота робить особливо помітною поведінку окремих орендодавців, для яких нова хвиля вимушених переїздів означає насамперед можливість підняти плату.
Державі й громадам потрібні рішення, які зменшуватимуть залежність людей від такого торгу: більше доступного житла, зрозумілі умови тимчасового проживання, допомога з оформленням оренди та дієва реакція на скарги. Власникам варто пропонувати участь у прозорих програмах підтримки переселенців. А родинам – давати реальну можливість знайти інше житло, щоб вимога платити більше не ставала безальтернативною.
Суспільна солідарність перевіряється і в момент, коли власник називає суму за квартиру. Українець, який рятує дітей від обстрілів або шукає місце, де можна пережити зиму з водою та світлом, заслуговує на чесні умови. Чужий вимушений переїзд не повинен ставати приводом для наживи – ані у Львові, ані у Франківську, ані в будь-якому іншому місті.





