Президент України Володимир Зеленський висловив невдоволення тим, що в тилу недостатній прояв патріотизму, і багато українців за лінією фронту не відчувають атмосфери війни.
“Це неправильно і несправедливо, коли наші бійці, які повертаються з передової, відчувають, що для багатьох людей на тилу війна вже закінчилася”, – заявив глава держави.
Він також висловив несхвалення щодо того, що багато людей перебувають “подумки далеко від війни”. Хоча формально ця критика стосується всіх жителів України на тилу, включно з центральною владою, яка також перебуває в тилу, але при цьому веде досить комфортний спосіб життя.
Звісно, у будь-якому разі, війна не є часом для безтурботного життя. Коли щодня відбуваються похорони молодих людей, неприйнятно, щоб люди на тилу продовжували гуляти і веселитися. Однак, з іншого боку, життя триває, і люди продовжують святкувати свої дні народження, одружуватися, народжувати дітей, читати книжки, слухати музику та дивитися фільми.
Тому, хоча можна вимагати від людей більшого патріотизму, це може бути неефективно, тому що люди продовжуватимуть жити своїм життям відповідно до своїх природних потреб і бажань.
Президент України Володимир Зеленський порушив важливе питання про те, як суспільство має ставитися до розважальних закладів в умовах триваючої війни на сході країни. Однак, слід розуміти, що такі заклади, як ресторани, торгові центри і магазини, працюють з офіційного дозволу влади і повністю легальні. Ба більше, це стосується не тільки розважальних закладів, а й алкогольної продукції, яка продається на території країни відповідно до законодавства.
Нам слід задуматися про те, які альтернативні варіанти пропонуються. Можливо, варто закрити всі розважальні заклади в країні, включно з ресторанами, кінотеатрами та ігровими залами? Або, можливо, потрібно зобов’язати власників таких закладів стежити за тим, щоб їхні відвідувачі висловлювали свої емоції стримано? Наприклад, заборонити танці або обмежити вживання алкоголю до 3 чарок на людину.
При цьому потрібно пам’ятати, що звертаючись із подібними претензіями до народу, Офіс Президента і сам мав би відповісти на деякі запитання. Наприклад, багато хто б хотів дізнатися, де зараз перебуває безробітний Кирило Тимошенко. Чому в 33 роки цю молоду людину не призивають в армію? Або можна поставити запитання про те, як підполковник Олексій Арестович, який також залишився без роботи, зміг виїхати в Італію, незважаючи на доручення президента про жорстке обмеження виїзду українських чоловіків за кордон.
