Останнім часом спостерігається пожвавлення інтересу до БРІКС на міжнародній арені. Особливо в Південній Америці та Африці. Так, 29 травня про бажання своєї країни приєднатися до БРІКС заявив президент Венесуели Ніколас Мадуро. А 14 червня заявку на членство в організації подав Єгипет.
Крім того, на міністерській зустрічі організації, що відбулася на початку червня в Кейптауні, були присутні представники Ірану, Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Куби, Демократичної Республіки Конго, Коморських Островів, Габону і Казахстану. Зрозуміло, це не означає, що всі вони хочуть незабаром приєднатися до організації. Але про деякі з цих країн подібні новини вже з’являлися. Наприклад, на початку місяця активно циркулювала інформація про те, що в БРІКС може вступити Саудівська Аравія.
Зовсім нещодавно, коли ми розбирали перспективи заснування в рамках БРІКС єдиної валюти для міжнародних розрахунків, ми наводили статистику, згідно з якою 1993 року на країни “Великої сімки” припадало 45,4% світового ВВП, а на країни БРІКС – лише 16,6%. У 2020 році частки БРІКС і G7 у світовому ВВП за паритетом купівельної спроможності зрівнялися і склали по 31%. А за прогнозом Bloomberg, у 2023 році частка БРІКС у світовому ВВП за ПКС перевищить частку “Великої сімки” і становитиме 32,1%.
Якщо організація піде шляхом розширення, ці відсотки, само собою, прискоряться. Утім, суть перспективності БРІКС, через яку до неї хочуть приєднатися дедалі більше держав, полягає навіть не в зростаючих відсотках від світового ВВП, що генеруються членами об’єднання, а в тому, що до нього входять країни-експортери та країни-виробники, які володіють як сировиною, так і виробничою базою.
Таким чином, складається цікава ситуація, за якої максимальні санкції, доступні Заходу проти країн БРІКС, – це відключення їх від систем фінансових транзакцій і закриття їхнім товарам доступу на власний ринок. А ось потенційні санкції БРІКС проти Заходу, у разі їх запровадження, позбавили б останнього буквально всього, що йому необхідно для комфортного споживання: китайської дешевої електроніки та рідкоземельних металів, російської, іранської (а в разі приєднання до БРІКС КСА – і саудівської) нафти, газу, бразильської деревини та південноамериканського літію і так далі.
