Генсек НАТО Єнс Столтенберг в інтерв’ю німецькому тижневику Welt am Sonntag встиг вибухнути кількома суперечливими заявами.
По-перше, він виступив за швидкий мир в Україні, але при цьому категорично проти будь-якого заморожування конфлікту.
А по-друге, він дуже сильно вірить у майбутнє членство України в НАТО і водночас вважає неможливим надання Києву місця в альянсі в конкретно осяжній перспективі. Розбиралися в думках Столтенберга, намагаючись у них поєднати розумне з красивим.
Найближчий вільнюський саміт для НАТО стане якщо не скандальним, то точно максимально проблемним. Альянс перебуває не те, щоб у кризі, але, вочевидь, у певній дезорганізації, що видно на прикладі того ж Столтенберга, якому ніяк не можуть знайти заміну. При цьому якоїсь чіткої процедури вибору генсека НАТО, так само як і його термінів повноваження, у статуті організації не прописано. До Столтенберга негласно склалося, що “ватажок” НАТО обирається на 5 років. Саме стільки пробув на посаді генсека його попередник датчанин Расмуссен, а до нього голландець Схеффер.
Інша річ, що інший голландець – Джозеф Лунс – очолював НАТО з 1971 по 1984 рік, що набагато довше, ніж у поточного генсека Столтенберга, який “відмотав” поки що тільки 8 років. Але криза з престолонаслідуванням в альянсі є, заміну норвежцю узгодити ніяк не можуть, і це точно не додає стійкості організації напередодні саміту у Вільнюсі.
Утім, головна проблема НАТО на даному етапі – це точно не наступник Столтенберга, а війна в Україні, в яку альянс уже втягнутий двома ногами. В інтерв’ю німецькому виданню генсек критикує мирні ініціативи африканських президентів, відкидаючи будь-яке заморожування конфлікту на цьому етапі.
І далі він у цьому ж інтерв’ю виходить на думку, що НАТО проти заморозки конфлікту в Україні на поточних умовах, які, на його думку, влаштовують Росію. Але ці слова трактувати потрібно, виходячи з двох базових джерел. Столтенберг – це точно не головний розпорядник НАТО, а тільки високопоставлений політичний дипломат організації. У нього, безумовно, є свої особисті побажання, але ухвалюють усі ключові рішення в альянсі все ж США. Це видно навіть зі структури НАТО. Альянс завжди очолював хтось із Європи, але головний військовий офіцер у НАТО – це завжди американець. А це така сама різниця, як між номінальним власником і бенефіціаром.
Ну, і головна проблема, на яку вже точно не впливають ані вага Столтенберга в ухваленні рішень в альянсі, ані його персональні побажання, – це ситуація “в полях”. Контрнаступ ЗСУ, як ми вже аналізували, йде не гладко. Це якщо дуже м’яко кажучи. За два тижні боїв результат мінімальний. Якщо Україна за два тижні звільнятиме стабільно по 8 сіл, то до Мелітополя раніше січня-лютого 2024 року наблизитися точно не вийде.
