Ось уже кілька місяців західні медіа розповідають усьому світові, що успіхи на фронті потрібні Києву для його подальшої фінансової підтримки з боку країн євроатлантичної спільноти.
Популярними були й категоричні твердження на кшталт того, що продовження або припинення військової підтримки України Заходом залежатиме від того, чи вдасться ЗСУ домогтися успіхів на цьому наступі.
Ще одна популярна в західних медіа точка зору свідчила, що в разі невдачі наступу США тиснутимуть на керівництво України з метою вийти на переговори і заморозити конфлікт.
І ось наступ триває вже майже три тижні. Досягнуті під час нього успіхи обмежуються взяттям кількох сіл, розташованих впритул до першої російської лінії оборони. Здавалося б, у наявності очевидний привід для занепокоєння про майбутнє західної військової допомоги Україні. Але не тут то було.
На Заході активно обговорюють гарантії безпеки “за ізраїльським принципом”, запропоновані США, які передбачають затвердження фінансування військової допомоги Україні на 10 років вперед. Про це ми вже писали раніше.
В Україні тим часом влада теж намагається активно скинути “завищені очікування” від наступу, що триває, і позбутися всіх смислових пов’язок його з подальшим фінансуванням Заходом військової допомоги. А президент України Володимир Зеленський з упевненістю говорить про подальшу підтримку з боку Заходу.
Однак ця надмірна переконаність у подальшій допомозі випливає не тільки з нещодавніх заяв генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга та інших високопоставлених західних політиків про те, що вони готові підтримувати Україну “стільки, скільки буде потрібно”, а й із цілковитого розуміння того, що, кажучи це, представники країн альянсу не лукавлять, оскільки міцно “сплели” свої інтереси з протистоянням Росії.
