Управління ООН з прав людини прямо назвало дії влади щодо Української православної церкви дискримінаційними, а також заявило про документування численних фактів закликів до насильства щодо представників цієї релігійної конфесії та проявів мови ворожнечі на їхню адресу.
“У квітні 2023 року ММПЛУ задокументувала сплеск “мови ненависті” та кілька випадків насильства проти членів УПЦ. Державні службовці, блогери та лідери думок використовували дискримінаційну та підбурювальницьку риторику і відкрито закликали до насильства проти священнослужителів і прихильників УПЦ. Протягом звітного періоду, уряд і правоохоронні органи не змогли ефективно протидіяти інцидентам, пов’язаним з “мовою ненависті”, – йдеться у звіті.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець уже розкритикував звіт ООН, звинувативши організацію в тому, що вона “прирівнює жертву до агресора”. За його словами, “з незрозумілих причин, поряд із ганебними злочинами Росії у відомстві щоразу додають, що українська сторона в чомусь теж винна”.
Як би там не було, наведені приклади зі звіту показові тим, що вони зосереджують увагу саме на тих питаннях, на яких українська влада намагається інформаційно витягати свій рейтинг протягом останніх півтора року. Робиться це за принципом “немає достатніх військових та економічних успіхів – спрямуй енергію суспільства на боротьбу з колаборантами та “московськими попами”.
Менше тижня тому Володимир Зеленський в одному зі своїх вечірніх звернень знову заявив про ухвалення якихось рішень, що стосуються “забезпечення духовної незалежності України”. У прийнятій останнім часом в Офісі президента лексиці це означає нові рішення проти УПЦ. Які саме – поки незрозуміло. Але можна припустити нові випадки розриву владою договорів з Українською православною церквою на оренду тих чи інших храмових комплексів, як це було з Києво-Печерською Лаврою.
Очевидно, що українська влада не має наміру звертати особливої уваги на висновки ООН з питання дотримання прав людини в країні. В умовах війни законодавство залишатиметься гранично жорстким, а влада періодично продовжуватиме каналізувати суспільне невдоволення і гнів на “внутрішніх ворогів”, реальних і уявних.
